ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2016 р. м. Київ К/9991/62664/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Ємельянової В.І.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року в справі за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про поновлення на службі та стягнення грошового утримання,

в с т а н о в и л а :

У червні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх справ та у травні 2011 року був звільнений за порушення дисципліни. Зазначав, що звільнення є незаконним, оскільки перед накладенням дисциплінарного стягнення у нього не було відібрано пояснення, не ознайомлено з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, за результатами конфлікту, який став підставою звільнення, сторони досягли домовленості про відсутність претензій один до одного. Крім того, вказана подія відбулася 20 січня 2011 року, тобто понад чотири місяці до дати звільнення та не може бути підставою звільнення.

Також зазначав, що в лютому 2011 року перед черговою відпусткою подав рапорт на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, проте грошові кошти не виплачені.

Просив визнати протиправними дії управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці щодо видачі наказу №46 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ, зобов'язати поновити на посаді інспектора патрульної служби локомотивного депо на станції Нікополь Придніпровської залізної дороги, нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та матеріальну допомогу на оздоровлення.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2011 року позов задоволено частково: визнано незаконним наказ начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці від 18 травня 2011 року №46 о/с про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 63 «є» (за порушення дисципліни); зобов'язано поновити на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби лінійного відділення на станції Нікополь лінійного відділу на станції Кривий Ріг-Головний; зобов'язано нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції виходив з того, що строк накладення дисциплінарного стягнення пропущено тому оскаржуваний наказ про звільнення підлягає скасуванню. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів у межах асигнувань, які виділяються на їх утримання, надано право, а не обов'язок виплачувати матеріальну допомогу, тому така допомога не була виплачена.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив з того, що дисциплінарне стягнення накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування з урахуванням відпустки та тимчасової непрацездатності. Справу вирішено неповноважним судом, оскільки справа предметно підсудна окружному адміністративному суду. Предметом розгляду були вимоги про визнання протиправними дій начальника управління щодо видачі наказу про звільнення з органів внутрішніх справ України, а наказ від 28 січня 2011 року №94 «Про покарання співробітників Управління» не був предметом судового розгляду та дослідження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправомірність звільнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби лінійного відділення на станції Нікополь лінійного відділу на станції Кривий Ріг-Головний управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці.

28 січня 2011 року начальником управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці затверджено висновок службового розслідування за за-явою капітана міліції ОСОБА_5, яким встановлено, що 20 січня 2011 року у приміщенні лінійного пункту міліції між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виникла конфліктна ситуація, яка переросла в бійку, під час якої були нанесені тілесні ушкодження.

Під час проведення службового розслідування, 21 січня 2011 року в позивача по даному факту були відібрані пояснення.

Наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці від 28 січня 2011 року №94 за грубе порушення вимог Присяги, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Етичного кодексу працівника міліції, вимог Міністерства внутрішніх справ України щодо дотримання дисципліни і законності, нещирість під час проведення службового розслідування на ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за негативними мотивами (за порушення дисципліни).

З 10 лютого по 18 березня 2011 року позивач перебував у черговій відпустці, а з 20 березня по 29 березня 2011 року - у стані тимчасової непрацездатності.

23 лютого 2011 року позивачем подано рапорт про направлення для подальшого проходження служби до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.

30 березня 2011 року кадровою комісією управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, дозволено ОСОБА_4 переведення до управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. Попереджено, що у випадку відмови у переводі він буде звільнений з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

На запит управління кадрового забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області 12 квітня 2011 року особову справу позивача надіслано до цього управління, а 18 травня 2011 року повернуто за минуванням потреби.

18 травня 2011 року кадровою комісією управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, на підставі раніше проведеного службового розслідування та рішення кадрової комісії від 30 березня 2011 року, прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 зі служби в органах внутрішніх справ України за порушення дисципліни.

Наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці від 18 травня 2011 року №46 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 18 травня 2011 року у запас (з поставкою на військовий облік) на підставі підпункту «є» пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового роз-слідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

Судами встановлено, що висновок службового розслідування щодо неправомірних дій позивача затверджено 28 січня 2011 року, дисциплінарне стягнення накладено у той же день, тобто у встановлений строк для накладення дисциплінарного стягнення.

Статтею 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено порядок виконання та зняття дисциплінарних стягнень. Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тим-часової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Таким чином визначено вичерпний перелік випадків неврахування періодів часу до перебігу строку виконання дисциплінарного стягнення.

У постанові від 21 травня 2014 року (справа №6-33цс14) колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України зазначила, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Дисциплінарне стягнення на позивача накладено 28 січня 2011 року, а виконано - 18 травня 2011 року, тобто за межами строку, встановленого законом, враховуючи період його перебування у відпустці та тимчасовій непрацездатності.

Оскаржуваний наказ про звільнення не є наказом про дисциплінарне стягнення та до нього застосовуються строки, встановлені статтею 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а не статтею 16.

За таких обставин, коли звільнення позивача відбулося з порушенням встановленого законом порядку та є незаконним, за змістом статті 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ він підлягає поновленню на попередній роботі (посаді).

Оскільки обставини справи в частині позовних вимог, що стосуються поновлення на посаді, встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, то відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення в цій частині та ухвалити нове.

У зв'язку з тим, що судом апеляційної інстанції було помилково відмовлено в задоволенні вимоги про поновлення на роботі, то відповідно, не було вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням.

Відповідно до пункту 24 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах, у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у по-становах від 06 листопада 2013 року (справа № 21-352а13) та від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15).

Середній заробіток згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Верховний Суд України зокрема у своїй постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) прийшов до висновку, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому суму такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для застосування.

Касаційний суд не має повноважень встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, зокрема, розмір середнього заробітку та час вимушеного прогулу, тому судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційний суд зробив правильний висновок про скасування рішення міськрайонного суду у зв'язку з її вирішенням неповноважним складом, проте рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю є незаконним.

На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Скасувати наказ начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці від 18 травня 2011 року №46 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з органів Міністерства внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_4 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби лінійного відділення на станції Нікополь лінійного відділу на станції Кривий Ріг-Головний управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці з 18 травня 2011 року.

У частині, що стосується стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді: