ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ К/800/18974/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013

у справі № 2270/7677/12 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Хмельницькзалізобетон»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 04.12.2012 № 0000652200/4061, № 0009192301/4065, № 0009202301/4066.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.11.2012 № 6278/22-6/01267076. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 160.2 ст. 160, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено витрати на загальну суму 1470957,00 грн. у податковому обліку за ІІ квартал, ІІ-ІІІ квартали та ІІ-ІV квартали 2011 року, І квартал та півріччя 2012 року за операціями з поставки, які не підтверджені первинними документами, а саме: від ТОВ «Лайн Сервіс», ПП «Нафта- Лідер», ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», ПП «Харківмонтаж 2005», ТОВ «Стіл Петролеум» транспортних послуг, від ТОВ «ТД «ББМ-Київ», ТОВ «Промислові мастила» товарів, від СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6 посередницьких послуг; а також завищено податковий кредит у податковому обліку за період з квітня по грудень 2011 року, травень, червень 2012 року у загальній сумі 186593,00 грн. за господарськими операціями з поставки від ТОВ «Лайн Сервіс», ПП «Нафта-Лідер», ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», ПП «Харківмонтаж 2005», ТОВ «Стіл Петролеум» транспортних послуг, від ТОВ «ТД «ББМ-Київ», ТОВ «Промислові мастила» товарів. У результаті вказаних порушень позивачем занижено податок на прибуток у сумі 325706,00 грн. у податковому обліку за ІІ квартал, ІІ-ІІІ квартали та ІІ-ІV квартали 2011 року, І квартал та півріччя 2012 року, ПДВ на загальну суму 186593,00 грн. у податковому обліку за період з квітня по грудень 2011 року, травень, червень 2012 року; не утримано податок з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України при виплаті на користь фірми «Elematic» (Фінляндія), а саме: доходів від надання консультаційних послуг, послуг із допомоги у вирішенні технічних проблем на загальну суму 32430,00 грн. у податковому обліку за ІІ, ІV квартали 2011 року, І квартал 2012 року.

За наслідками перевірки контролюючий орган стосовно позивача прийняв податкові повідомлення-рішення від 04.12.2012 № 0000652200/4061 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 32430,00 грн. за основним платежем та 3961,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0009192301/4065 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 325706,00 грн. за основним платежем та 33112,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0009202301/4066 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ у сумі 186593,00 грн. за основним платежем та 39467,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Лайн Сервіс», ПП «Нафта-Лідер», ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», ПП «Харківмонтаж 2005», ТОВ «Стіл Петролеум» транспортних послуг, від ТОВ «ТД «ББМ-Київ», ТОВ «Промислові мастила» товару (цегла, піддони та паливно-мастильні матеріали), від СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6 посередницьких послуг (пошук покупців бетону, проведення з ними переговорів), позивач сформував витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів.

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (у редакції, чинній до 1 липня 2015 року).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків у інших платників товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Зв`язок витрат платника податку із його господарською діяльністю є однією із визначальних ознак, з якими законодавець пов`язує можливість віднесення їх до складу витрат та податкового кредиту у власному податковому обліку.

На підставі доданих до матеріалів справи доказів, оцінка яких відповідає нормам ст. 86 КАС України, а саме: копій видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, документів складського обліку, доказів, що підтверджують використання позивачем отриманих від ТОВ «ТД «ББМ-Київ», ТОВ «Промислові мастила» товарів (цегла, піддони та паливно-мастильні матеріали) у господарській діяльності - суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу від цих постачальників товарів та зробили правильний висновок про правомірне формування позивачем на підставі документів, виписаних цими постачальниками, витрат та податкового кредиту у податкових деклараціях із податку на прибуток та з ПДВ. Доводи ДПІ про виявлені за результатами податкового контролю факти, які ставлять під сумнів товарність господарських операцій (відсутність ТОВ «ТД «ББМ-Київ» за місцезнаходженням; порушення податкового обліку зі сторони ТОВ «Промислові мастила») не спростовують надані позивачем документи як достовірні.

Правильними є також висновок судів попередніх інстанцій у частині правомірності включення позивачем до складу витрат вартості посередницьких послуг з реалізації продукції, отриманих від СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6 Такий висновок судами був зроблений на підставі оцінки доданих до матеріалів справи копій актів виконаних робіт, звітів про надання посередницьких послуг, в яких вказані особи-покупці продукції позивача, обсяги реалізації продукції в різних регіонах України за сприяння СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6, договорів між позивачем та покупцями, вказаними у звітах, видаткових накладних на реалізацію продукції на користь цих покупців, оборотно-сальдової відомості по рахунку 36.1.1 в розрізі контрагентів (а.с. 148-165, т.2-й). Оцінка цих доказів судами першої та апеляційної інстанцій відповідає нормам ст. 86 КАС України. Витрати на придбання посередницьких послуг, які призвели до збільшення обсягу збуту власної продукції, відповідають цілям господарської діяльності суб'єкта господарювання безвідносно до наявності або відсутності у його штаті працівників з професійними обов'язками щодо збуту. До того ж, в судовому процесі не встановлено факту заповнення штатних одиниць у відділі збуту та в групі розвитку діяльності і реклами ТзДВ «Хмельницькзалізобетон», а ДПІ не доведено, що господарські операції товариства із вище перерахованими суб'єктами підприємницької діяльності не були економічно доцільними. Згідно зі ст. 44 Господарського кодексу України вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційний розрахунок та власний комерційний ризик визнані принципами підприємницької діяльності.

Поряд із цим не можна погодитись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірного відображення позивачем у податковому обліку показників на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Лайн Сервіс», ПП «Нафта-Лідер», ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», ПП «Харківмонтаж 2005», ТОВ «Стіл Петролеум» з посиланням на поставку транспортних та транспортно-експедиційних послуг, оскільки цей висновок не відповідає нормам частин 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, задекларованих на підставі документів первинного бухгалтерського обліку та податкових накладних, виписаних від ТОВ «Лайн Сервіс», ПП «Нафта-Лідер», ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», ПП «Харківмонтаж 2005», ТОВ «Стіл Петролеум», ДПІ у судовому процесі, поряд із посиланням на обставини, які свідчать про фіктивність цих постачальників (станом на час проведення перевірки позивача всі перераховані постачальники відсутні за місцезнаходженням, ПП «Нафта-Лідер» ліквідовано, ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ» визнано банкрутом, ПП «Харківмонтаж 2005» припинено як юридична особа, стосовно ТОВ «Стіл Петролеум» порушено провадження у справі про банкрутство; керівник ТОВ «Лайн Сервіс» Городивський Р.А. дав письмові пояснення посадовій особі УПМ ДПС у Хмельницькій області, в яких він заперечує своє відношення до діяльності цього товариства та спростовує справжність свого підпису на документах, виписаних від його імені, в тому числі, з посиланням на поставку позивачу транспортних послуг) вказує на недоліки товарно-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження поставки транспортних послуг (послуг з перевезення автотранспортом залізобетонного розчину) від цих постачальників, як-то: відсутність підписів відповідальних за передачу для перевезення вантажу осіб та печатки перевізника. Ці доводи ДПІ підтверджується приєднаними до справи письмовими поясненнями Городивського Р.А. від 05.11.2012 (а.с. 126-131, т. 2-й), копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 167-252, т.2-й). До справи приєднані письмові пояснення власників вантажних автомобілів, які вказані у наданих позивачем товарно-транспортних накладних, - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ПФ «Проспектбуд», які спростовують факт господарських операцій із ТОВ «Лайн Сервіс», ПП «Нафта-Лідер», ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», ПП «Харківмонтаж 2005», ТОВ «Стіл Петролеум» та підтверджують виконання перевезень будівельних сумішей безпосередньо ТзДВ «Хмельницькзалізобетон», копії протоколів допиту свідків у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 3201224001000015 від 25.12.2012, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які вказані як водії у товарно-транспортних накладних і які спростовують виконання перевезень за дорученням чи-то замовленням ТОВ «Лайн Сервіс», ПП «Нафта-Лідер», ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», ПП «Харківмонтаж 2005», ТОВ «Стіл Петролеум» (а.с. 113-119, 122-125, 132-137, 138, 152-187 т. 2-й). Вказані обставини у поєднанні із відсутністю на товарно-транспортних накладних підписів уповноважених осіб та печатки перевізника у своїй сукупності спростовують реальність поставки позивачу транспортних послуг від ТОВ «Лайн Сервіс», ПП «Нафта-Лідер», ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», ПП «Харківмонтаж 2005», ТОВ «Стіл Петролеум». А відтак суди зробили помилковий висновок про те, що документи, виписані від імені цих підприємств, можуть бути підставою для здійснення змін позивачем у обліку витрат та податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця. При цьому товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Згідно з приєднаним до матеріалів справи розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків за результатами перевірки ТДВ «Харківзалізобетон» податок на прибуток у зв'язку із зменшенням витрат за ІІ-ІУ квартали 2011 року, ІІ квартал 2012 року на 916890,00 грн. по операціях з із ТОВ «Лайн Сервіс», ПП «Нафта-Лідер», ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», ПП «Харківмонтаж 2005», ТОВ «Стіл Петролеум» донараховано у сумі 209030,50 грн. (основний платіж), застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4867,00 грн., а ПДВ - у зв'язку із зменшенням суми податкового кредиту, задекларованої за податковими накладними, виписаними цими платниками ПДВ, - 183379,00 грн. (основний платіж), застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38884,00 грн. (а.с. 111, т. 2-й). Ці суми грошових зобов'язань донараховані позивачу правомірно. Відтак податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 № 00009192301/4065 підлягає скасуванню на суму основного платежу 116675,50 грн. (325706,00 - 209030,50) та на суму штрафних (фінансових) санкцій 28244,00 грн. (33112,00 - 4867,00), а податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 № 00009202301/4066 - на суму основного платежу 3214,00 грн. (186593,00 - 183379,00) та на суму штрафних (фінансових) санкцій 583,00 грн. (39467,00 - 38884,00).

Що ж стосується податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 № 0000652200/4061, то висновок судів першої та апеляційної інстанцій про його неправомірність відповідає встановленим у справі обставинам та нормам матеріального права.

Як встановлено у судовому процесі, позивач у ІІ, ІV кварталах 2011 року, І кварталі 2012 року сплатив на користь фірми «Elematic» (Республіка Фінляндія) доход за надання консультаційних послуг, послуг із допомоги у вирішенні технічних проблем при освоєнні виробничого обладнання, поставленого цією фірмою, в загальній сумі 20000,00 євро ( 216202,06 грн. за офіційним курсом Національного банку України 1 гривни до 1 євро станом на дати платежів) без нарахування, утримання та перерахування до бюджету суми податку.

Пунктом 103.1 ст. 103 ПК встановлено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Відповідно до пункту 103.2 цієї статті особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Підпунктом «а» пункту 160.1 ст. 160 ПК до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, віднесено проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно з пунктом 160.2 цієї статті резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, ратифікованої згідно із Законом України від 06 жовтня 1995 року № 370/95-ВР, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки таке підприємство не здійснює комерційну діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо ж підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки в тій частині, що стосується цього постійного представництва.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши надане позивачем посвідчення про резиденцію, яке підтверджує резидентство фірми «Elematic» стосовно Республіки Фінляндія на дати виплати позивачем доходу, зробили юридично правильний висновок про відсутність у позивача обов'язку податкового агента стосовно виплаченого цьому нерезиденту доходу.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби задовольнити частково, змінити постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 04.12.2012 № 0000652200/4061 повністю, від 04.12.2012 № 00009192301/4065 у частині збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 116675,50 грн. за основним платежем та 28244,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 04.12.2012 № 00009202301/4066 у частині збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 3214,00 грн. за основним платежем та 586,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев