ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2016 р. К/9991/6625/11(К/9991/10120/11)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року по справі № 2а-19282/10/0570

за позовом ОСОБА_4

до Міністерства фінансів України,

Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України),

Державного казначейства України,

Кабінету Міністрів України,

Апеляційного суду Донецької області

про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ДСА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії.

Просила суд визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, ДСА щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» щодо нарахування посадового окладу суддям» (далі - Постанова КМУ № 865) та Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці щодо нарахування та виплати щомісячного грошового утримання у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати; стягнути з ДСА України 182353,07 грн. недоплаченої заробітної плати та суму щомісячного грошового утримання, яка утворилась в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді, з січня 2006 року по час ухвалення рішення по справі; стягнути з ДСА України заборгованість щомісячної надбавки за вислугу років, починаючи з 1 січня 2009 року по час ухвалення рішення по справі; зобов'язати з 1 червня 2010 року виплачувати заробітну плату, нарахування якої проводити, виходячи із середнього заробітку, розрахованого відповідно до діючого на цей момент мінімального розміру заробітної плати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність апеляційного суду Донецької області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та грошового забезпечення ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з урахуванням вимог Постанови КМУ № 865 в редакції чинній станом на 31 грудня 2005 року, та неподання до ДСА України змін до посадового окладу грошового забезпечення ОСОБА_4 із зазначенням розміру заробітної плати та грошового утримання виходячи із 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 1 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Визнано неправомірною бездіяльність ДСА України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу та грошового забезпечення в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 1 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, а з 1 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобов'язано апеляційний суд Донецької області з 1 січня 2009 року провести позивачу перерахунок надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.

Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати.

Зобов'язано ДСА України виділити апеляційному суду Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_4 з 1 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19 серпня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Державна судова адміністрація України та Міністерство фінансів України подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг, суд касаційної інстанції вважає, що скарги Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працює на посаді судді апеляційного суду Донецької області з 5 березня 2002 року.

Відповідно до довідок апеляційного суду Донецької області заробітна плата ОСОБА_4 з червня по грудень 2005 року розраховувалась з посадового окладу, розмір якого становив 332 грн., розмір посадового окладу позивача з січня 2006 року не змінювався.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, що діяла станом на 1 січня 2006 року) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» встановлено, що з 1 червня 2005 року посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою КМУ № 865, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Відповідно до додатку 6 Постанови КМУ № 865 посадовий оклад голови місцевого суду Луганської області становить 9 розмірів мінімальних заробітних плат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 доповнено Постанову КМУ № 865 пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.

Постановою КМУ № 865, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою КМУ № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не проводиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 Постанову №865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 Постанови КМУ № 865.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 Постанови № 865 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними Постанову КМУ від 21 грудня 2005 року № 1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям, пункт 4 постанови КМУ від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 Постанови КМУ № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 3 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили) до 1 січня 2012 року (дати втрати чинності скасованої нею постанови КМУ), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили) до 13 квітня 2011 року, дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Проте, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 Постанови КМУ № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим, аналогічні обмеження були передбачені також Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з Постановою КМУ № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не проводиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою Постанови КМУ № 865.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року Постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 Постанови КМУ № 865, постанова КМУ від 21 грудня 2005 року № 1243 та пункт 4 постанови КМУ від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини 11 статті 171 КАС України суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто, нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 КАС України втрачає чинність лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови КМУ № 1243 від 21 грудня 2005 року «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови КМУ від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови КМУ № 865. Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались, а тому підлягали виконанню.

Крім того, судами не враховано, що вимоги до ДСА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України є неналежним способом захисту права, оскільки такі вимоги заявлені позивачем до не належних відповідачів з огляду на наступне.

Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади зокрема із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю. Діє на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1837, яким затверджені права, обов'язки та функції міністерства.

Аналіз приписів зазначеного положення, а також норм Бюджетного кодексу України, зокрема його статтей 7, 23, 35, 51 доводять, що ДСА України, Міністерство фінансів України та Державне казначейство України, як учасники бюджетного процесу, жодним чином не відповідають перед позивачем, на них не лежить відповідальність по нарахуванню та виплаті заробітної плати позивачу.

Загальний бюджетний запит формує Державна судова адміністрація України і подає його до Міністерства фінансів України. Міністерство фінансів України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення опрацьованого бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України.

Повноваження Міністерства фінансів України полягає у доведенні до головних розпорядників, у тому числі ДСА України, лімітних довідок про бюджетні асигнування, у тижневий строк після опублікування Закону «Про Державний бюджет України». Лімітна довідка містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл. Відповідно до наданих лімітних довідок уточнюються показники витрат на рік. Після одержання лімітних довідок ДСА України у дводенний строк подає Міністерству фінансів України уточнені проекти зведених кошторисів і зведених планів асигнувань. Міністерство фінансів надсилає Державному казначейству для реєстрації, обліку та виконання затверджений розпис Державного бюджету.

Згідно статті 47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 51 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Частиною 5 статті 51 зазначеного кодексу встановлено, що розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься і ДСА України, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» та Бюджетним кодексом України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися (частина 6 вказаної статті).

Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України.

У зв'язку з викладеним, вимоги позивача про перерахунок заробітної плати та інших виплат на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Отже, підстави для задоволення позову про здійснення перерахунку заробітної плати позивача у судів були відсутні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.