ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2016 р. м. Київ К/800/8322/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.

секретар судового засідання - Шаманська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015р. у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про визнання незаконними дії та бездіяльність відповідачів щодо невиконання вимог державного виконавця від 26.02.2014р. та від 14.05.2014р. та зобов'язання виконати законні вимоги державного виконавця.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015р., позов задоволено. Визнано протиправними дії та бездіяльність відповідачів та зобов'язано виконати вимоги державного виконавця.

З такими рішеннями судів не погодився відповідач - Міністерство юстиції України, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002р. зобов'язано Васильківський МВ ГУМВС України у Київській області повернути ОСОБА_2 вилучені речі та документи та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 15.02.2007р. у справі «ОСОБА_2 проти України» визнано порушення Україною статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо невиконання рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002р. та зобов'язано державу-відповідача виконати частину рішення, яка не стосується виплати присуджених коштів, і сплатити заявниці, протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним 1700 євро як компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці. Ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу. Статус остаточного рішення набрало 09.07.2007р.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 17.08.2007р. відкрито виконавче провадження ВП № 4529908 по виконанню зазначеного рішення Європейського суду.

Постановою старшого державного виконавця Департаменту ДВС Мінюсту України від 30.08.2007р. повторно відкрито виконавче провадження по виконанню рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15.02.2007 р. по справі «ОСОБА_2 проти України».

На виконання рішення Європейського Суду 13.09.2007р. в межах виконавчого провадження 4529908 на рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 11645,49 грн.

Постановою старшого державного виконавця від 20.12.2007р. виконавче провадження з виконання зазначеного рішення Європейського Суду закінчене, оскільки платіжним дорученням №1060 підтверджується перерахунок коштів за рішенням суду та фактичне виконання рішення Європейського Суду.

В подальшому постановою начальника ВПВР ДВС України від 19.07.2013р. скасовано постанову від 20.12.2007р. про закінчення виконавчого провадження і постановою від 23.07.2013р. виконавче провадження відновлено.

В ході здійснення виконавчого провадження постановою начальника ВПВР ДВС України від 17.12.2013р. скасовано постанову старшого державного виконавця Департаменту ДВС Мінюсту України від 30.08.2007р.

Вважаючи, що оскільки кошти на виконання рішення Європейського суду були перераховані на виконання скасованої постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому є підстави для їх повернення стягувачем та здійснення нового розрахунку/конвертації таких коштів.

В зв'язку з цим 15.02.2007р. та 15.04.2014р. позивачі звернулись до Державної виконавчої служби України із клопотанням про вжиття заходів для повторного розрахунку та зарахування коштів на рахунок ОСОБА_2

26.02.2014р. та 14.05.2014р. державним виконавцем в порядку статей 5, 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» Міністерству юстиції України, Департаменту планово-фінансової діяльності МЮ України та Державній казначейській службі України направлено вимоги щодо повторного розрахунку коштів та надання банківських реквізитів.

На виконання вимоги державного виконавця від 14.05.2014р. Головне управління Державної казначейської служби у Київській області надало необхідні реквізити для повернення/зарахування коштів.

Згідно квитанції від 30.07.2014р. ОСОБА_2 повернуто кошти в розмірі 11645,49 грн. по виконавчому провадженню 4529908 з виконання рішення Європейського суду з прав людини №25476/02 від 15.02.2007р. по справі «ОСОБА_2 проти України» у зв'язку із скасуванням постанови від 30.08.2007р. про відкриття виконавчого провадження 4529908.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачами вимоги державного виконавця не оскаржувались, а враховуючи обов'язковість таких вимог відповідачі допустили бездіяльність, яка проявилась у їх поверненні.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів.

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В свою чергу умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 цього Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В ході розгляду справи встановлено, що правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання рішення Європейського суду та невжиття відповідачами заходів з виконання вимог державного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідальність у виконавчому провадженні врегульована статтями 89, 90 цього Закону.

Так, статтею 90 цього Закону, серед іншого, передбачено, що у випадку невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Крім того, захист прав стягувача у виконавчому провадженні врегульовано главою 9 Закону України «Про виконавче провадження», а також статтею 181 КАС України.

Таким чином, законодавством передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби та порядок притягнення до відповідальності осіб винних у невиконанні рішень та законних вимог державного виконавця, однак можливість оскарження стягувачем безпосередньо дій боржника у виконавчому провадженні чинним законодавством не передбачено.

Крім того, дії та бездіяльність відповідачів, які є предметом спору у даній справі, вчинені у зв'язку з виконанням вимог державного виконавця в межах конкретного виконавчого провадження і з виконанням ними владних управлінських функцій по відношенню до позивача безпосередньо не пов'язані.

Крім того, з наявної в матеріалах справи квитанції від 30.07.2014р. вбачається, що повернення коштів ОСОБА_2 було викликане скасуванням постанови від 30.08.2007р. однак з матеріалів справи вбачається, що після її скасування залишилась чинною постанова від 17.08.2007р. про відкриття виконавчого провадження 4529908 і саме в межах цього виконавчого провадження, згідно платіжного доручення від 10.09.2007р., відповідачем було перераховано кошти ОСОБА_2

За таких обставин висновки судів щодо протиправності дій та бездіяльності відповідачів та зобов'язання їх вчинити дії щодо виконання вимог державного виконавця не можна визнати обгрунтованими.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права, та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015р. у даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, директора Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський