ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ К/800/17615/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.А.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України та просила скасувати постанову в справі про порушення митних правил та звільнити її від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що порушення митних правил відбулось внаслідок обставин непереборної сили.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 18.03.2016 року позов задоволено. Скасовано постанову заступника начальника Житомирської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 16.02.2016 року № 0043/101110300/2016 про притягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідальності за частиною 3 статті 470 Митного Кодексу України. Звільнено ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року скасовано постанову суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

У цій справі встановлено, що 05.02.2016 року о 16:55 год. у пункті пропуску «Виступовичі» митного посту «Північний» Житомирської митниці ДФС при проведені митного контролю легкового автомобіля «Mercedes-Benz E220», реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, що слідував з України до Республіки Білорусь під керуванням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було встановлено, що нею перевищено строк доставки вказаного транспортного засобу.

За вказаним фактом митним органам складено протокол про порушення митних правил від 05.02.2016 року № 0043/101110300/2016, а саме частини 3 статті 470 Митного кодексу України (далі - МК).

16 лютого 2016 року заступником начальника Житомирської митниці ДФС винесено постанову, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 МК та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Статтею 90 МК встановлено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі статтею 95 МК встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту; зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до частини 3 статті 470 МК перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено, позивач ввіз автомобіль 03.01.2016 року, отже строк його вивезення закінчився 14.01.2016 року. Оскільки станом на 05.02.2016 року автомобіль не вивезено, має місце перевищення встановленого статтею 95 МК строку доставки товару більше ніж на десять діб, що є порушенням частини 3 статті 470 МК.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що вона пропустила строк доставки транспортного засобу внаслідок обставин непереборної сили, а тому просила звільнити її від відповідальності на підставі статті 22 КпАП.

Проте, звільнення від відповідальності за вчинене правопорушення внаслідок обставин непереборної сили здійснюється на підставі та за умов, визначених статтею 460 МК, а не статті 22 КпАП.

На думку колегії суддів, доводи позивача, що строки транзитного перевезення були порушені внаслідок обставин непереборної сили, є необґрунтованими.

Так, за змістом частини 1 статті 460 МК вчинення порушень митних правил, передбачених, зокрема, статтею 470 цього Кодексу, внаслідок дії обставин непереборної сили не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

ОСОБА_3 на підтвердження обставин непереборної сили посилалася на те, що вона не могла вчасно вивезти транспортний засіб у зв'язку з хворобою свого малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з 12.01.2016 року по 05.02.2016 року включно, що підтверджується довідкою медичного закладу, кабінету сімейного лікаря м. Бровари від 29.01.2016 року № 107. У вказаній довідці також зазначено, що дитина потребує догляду матері, встановлений діагноз: грип ускладнений гострим бронхітом. Також, позивач зазначила, що вона листом повідомляла митний орган про неможливість вчасно вивезти транспортний засіб у зв'язку з хворобою дитини.

Відповідно до пункту 2 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режим, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657, обов'язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність. Обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема, стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

Колегія суддів звертає увагу, що хвороба не може бути віднесена до жодного з проявів непереборної сили, які зазначені у вказаній нормі.

Враховуючи вищезазначене, обставини на які посилається позивач не є обставиною непереборної сили та не можуть бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності на підставі частини 1 статті 460 МК України.

Разом з цим, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_3 від відповідальності на підставі статті 22 КпАП України у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення.

Статтею 22 КпАП встановлено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння, виходячи із засад гуманності, хоча це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності залишається правопорушенням. У законодавстві не закріплено визначення малозначного правопорушення та відсутні вказівки на його ознаки. У кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи, зокрема, з того, що його наслідки не становлять великої суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

На думку колегії суддів, для встановлення ступеня суспільної небезпечності необхідно проаналізувати всі сторони допущеного порушення, оцінити обставини вчинення порушення, мету, мотив і спосіб, а також наявність умов, що дають змогу досягти виховних і превентивних цілей.

Як встановлено, у період з 12.01.2016 року по 05.02.2016 року дитина ОСОБА_3 хворіла та потребувала її догляду.

Відповідно до частини 2 статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини.

За таких обставин, на думку колегії суддів належить врахувати ту обставину, що ОСОБА_3 допустила правопорушення за умови необхідності виконати батьківський обов'язок по догляду за хворою дитиною, про що вона повідомила митний орган листом.

Також, варто врахувати і те, що бездіяльність позивача не завдала значної шкоди суспільним або державним інтересам, оскільки ОСОБА_3 прибула до митного посту для вивезення автомобіля у той же день, коли дитина одужала, тобто 05.02.2016 року.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про малозначність допущеного позивачем правопорушення. Досягнення виховних і превентивних цілей у даному випадку можливе без застосування адміністративного стягнення.

Колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави звільнити ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КпАП та обмежитися усним зауваженням, у зв'язку з чим справу закрити.

Суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що суд не наділений повноваженнями звільняти від відповідальності і виносити усне зауваження.

Так, зі статті 22 КпАП вбачається, що такими повноваженнями наділені органи (посадові особи), уповноважені вирішувати справу, до переліку яких відповідно до пункту 4 частини 1 статті 213 КпАП віднесено, зокрема, і суди.

У цьому зв'язку Пленум Верховного Суду України в пункті 17 Постанови від 03.06.2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» дав роз'яснення про те, що згідно зі статтею 357 МК провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до положень МК, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Тому суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі статті 22 КпАП.

Апеляційний суд зазначеного не врахував, унаслідок чого прийняв незаконне рішення, яке належить скасувати.

Водночас, колегія суддів не може також погодитись з доводами позивача про відсутність вини у скоєному правопорушенні.

На думку колегії суддів має місце вина позивача у формі необережності.

Статтею 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, вина у вчиненні адміністративного правопорушення за загальним правилом може бути як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому, зміст частини 3 статті 470 МК не свідчить про те, що правопорушення має місце лише за наявності вини у формі умислу.

Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел). Порушення митних правил визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість) або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (недбалість).

ОСОБА_3, помилково вважаючи, що хвороба дитини є обставиною непереборної сили, діяла з урахуванням того, що вона не допускає правопорушення. Проте, відповідно до частини 2 статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, а тому ОСОБА_3 передбачала, чи принаймні повинна була і могла передбачити можливість настання шкідливих наслідків своєї бездіяльності. Отже, у цьому випадку має місце вина позивача у формі необережності.

Суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення про скасування постанови про порушення митних правил і звільнення позивача від відповідальності на підставі статті 22 КпАП, однак виходив при цьому із помилкових мотивів. Рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновки про відсутність вини позивача та про наявність обставин непереборної сили.

Крім того, резолютивна частина рішення суду першої інстанції містить недоліки, а саме не зазначено про закриття справи та оголошення ОСОБА_3 усного зауваження, що є обов'язковим у цьому випадку.

Так, відповідно до частини 1 статті 284 КпАП по справі про адміністративне правопорушення може бути винесено три види постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241; про закриття справи. Частиною 2 цієї статті встановлено, що постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при оголошенні усного зауваження. Отже, при застосуванні звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння необхідно дотримуватися вимог частини 2 статті 284 КпАП про обов'язковість прийняття рішення про закриття провадження у справі.

Отже, рішення суду першої інстанції належить змінити також і в зазначеній частині, а в решті - залишити в силі

Керуючись статтями 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 220 222 225 226 230 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року у цій справі скасувати.

Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 18.03.2016 року змінити шляхом виключення з її мотивувальної частини висновку про відсутність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення та про наявність обставин непереборної сили, а також зазначення у її резолютивній частині про закриття справи та оголошення ОСОБА_3 усного зауваження.

У решті постанову Богунського районного суду м. Житомира від 18.03.2016 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: