ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/38114/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Леонтович К.Г.,

Кравцова О.В.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 23 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа: Управління пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області, про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа: Управління пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області, про визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови у перерахунку та видачі йому довідки про заробітну плату за період виконання службових обов'язків в зоні відчуження з 27.04.1986 року по 30.04.1986 року за його заявою; зобов'язання відповідача провести перерахунок та видати йому довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, відповідно до маршрутного листа №20/П-97 від 02.08.2010 року, виданого ГУ МВС України в Київській області за період з 27.04.1986 по 30.04.1986 року з урахуванням: посадового окладу - (115 крб.) та окладу за спеціальне звання (120 крб.) в подвійному розмірі та кратності 4, відповідно до зони небезпеки ( ІІІ зона небезпеки м. Прип'ять), підвищення посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю, оплата праці за роботу в зоні відчуження у вихідний день в подвійному розмірі та кратності 4 м. Прип'ять (27 квітня 1986 року була неділя).

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновком відповідача про відсутність підстав для перерахунку заробітної плати та видачі відповідної довідки, вважає оскаржуване рішення Пенсійного фонду необґрунтованим та таким, що не відповідає положенням ряду нормативно-правових актів колишнього СРСР.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 23 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправним рішення управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області щодо відмови у перерахунку та видачі ОСОБА_3 довідки про заробітну плату за період виконання ним службових обов'язків в зоні відчуження з 27.04.1986 року по 30.04.1986 року з урахуванням - посадового окладу, в розмірі 115 крб., та окладу за спеціальне звання, в розмірі 120 крб., в подвійному розмірі та кратності IV, підвищення посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю та оплати праці за роботу в зоні відчуження, у вихідний день - 27 квітня 1986 року (неділя), в подвійному розмірі та кратності IV; зобов'язано управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області провести перерахунок та видати ОСОБА_3 довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження відповідно до маршрутного листа № 20/П-97 від 02.08.2010 року, виданого ГУ МВС України в Київській області за період з 27.04. 1986 року по 30.04.1986 року з урахуванням: посадового окладу, в розмірі 115 крб., та окладу за спеціальне звання, в розмірі 120 крб., в подвійному розмірі та кратності IV, відповідно до зони небезпеки ( ІІІ зона небезпеки м. Прип'ять), підвищення посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю та оплати праці за роботу в зоні відчуження, у вихідний день - 27 квітня 1986 року (неділя), в подвійному розмірі та кратності IV.

У поданій касаційній скарзі Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Таращанському районі Київської області та отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році першої категорії, також є інвалідом ІІ групи із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, що відповідачами не заперечується та підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Київською облдержадміністрацією 23.12.1999 року та вкладкою до посвідчення.

З довідки, виданої Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області вбачається, що за роботу в населених пунктах зони відчуження м. Чорнобиль, з 27 по 30 квітня 1986 року по місцю роботи Таращанського РВ ГУ МВС України позивачу виплачена заробітна плата в сумі 126,90 карб. З урахуванням коефіцієнта 4.

01 грудня 2014 року позивач звернувся до начальника Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області з письмовою заявою з проханням провести перерахунок заробітної плати за період виконання службових обов'язків в зоні відчуження м. Чорнобиль, відповідно до маршрутного листа №20/П-94 від 02.08.2010 та видати йому довідку про заробітну плату з урахуванням: посадового окладу та окладу за спеціальне звання в подвійному розмірі з урахуванням кратності ІІІ, роботи у вихідний день з оплатою в подвійному розмірі з урахуванням кратності ІІІ та підвищення посадового окладу за роботу на території з підвищеною радіоактивністю на 15%.

16 грудня 2014 року відповідач видав довідку за № 13/4-1-616, яка носить лише інформаційний характер та підтверджує зайнятість позивача, в період з 27.04.1986 року по 30.04.1986 року, включно, на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та право на державну пенсію на пільгових умовах.

Вважаючи незаконними дії відповідача щодо відмови видати ОСОБА_3 довідку про заробітну плату за період виконання ним службових обов'язків в зоні відчуження з 27.04.1986 року по 30.04.1986 року з урахуванням - посадового окладу, в розмірі 115 крб., та окладу за спеціальне звання, в розмірі 120 крб., в подвійному розмірі та кратності IV, підвищення посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю та оплати праці за роботу в зоні відчуження, у вихідний день - 27 квітня 1986 року (неділя), в подвійному розмірі та кратності IV, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності у позивача права на перерахунок заробітної плати з урахуванням вищенаведених додаткових показників.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Тобто, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.

Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанови Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанови Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Так, пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.

Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати» дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5, 4, 3 кратному розмірах.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня 1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 «Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Абзацом 2 пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.

Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абз.4 п.п.1 п.1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207/7) у відповідних зонах небезпеки в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156.

Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07 травня 1986 року № 524-156.

Щодо оплати фактично відпрацьованого часу у вихідні дні в зоні відчуження, колегія суддів зазначає наступне.

Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось у відповідності з Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23 вересня 1986 року № 136с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних».

Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.

Не передбачено преміювання та оплата за несення служби в надурочний час, у вихідні та святкові дні, і наказом МВС СРСР від 19 березня 1984 року № 090.

Щодо позовних вимог в частині підвищення посадового окладу на 15 %, колегія суддів зазначає наступне.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1986 року № 530 надано право Міністерствам та Відомствам підвищувати до 25% тарифні ставки (посадові оклади) робітникам, зайнятим в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю.

Конкретні розміри підвищення встановлюються з урахуванням складності та терміновості виконуваних робіт керівниками підприємств, організацій та установ.

Вказане розпорядження має перелік населених пунктів, віднесених до районів з підвищеною радіоактивністю, до яких м. Прип'ять не відноситься, оскільки належить до третьої зони небезпеки, за роботу в якій позивач отримував кошти у відповідній кратності.

З урахуванням викладеного, виходячи з наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів вказує, що відповідач при зазначенні відомостей про розмір заробітної плати позивача за період роботи у зоні відчуження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, колегія суддів вказує на протиправність висновку судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області задовольнити.

Постанову Таращанського районного суду Київської області від 23 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа: Управління пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області, про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: