ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/23177/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо Авто»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2012

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці Державної податкової служби

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а/0270/5098/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо Авто»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Вінниці Державної податкової служби;

2.Старшого державного податкового інспектора відділу перевірок стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Вінниці Левчишиної Лілії Миколаївни;

3. Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за суб'єктами господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб у м. Вінниці Тимкова Михайла Григоровича;

4. Завідувача сектором КПР по ПДРФО управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у м. Вінниці Мельникової Наталії Іванівни;

5. Державного податкового ревізора-інспектора управління погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової інспекції у м. Вінниці Камінської Лесі Андріївни

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Кредо Авто» звернулося до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Вінниці від 01.11.2011 № 0002342310, № 0002352310, № 0004522340, № 0004532340 та № 0004542340, визнання неправомірними дій старшого державного податкового інспектора відділу перевірок стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПІї у м. Вінниці Левчишиної Лілії Миколаївни, Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за суб'єктами господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб у м. Вінниці, Тимкова Михайла Григоровича, завідувача сектором КПР по ПДРФО управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці Мельникової Наталії Іванівни, Державного податкового ревізора-інспектора управління погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у м. Вінниці Камінської Лесі Андріївни.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2011 № 0002352310 та № 0004542340, позов в цій частині задоволено. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ «Кредо Авто» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без задоволення вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2011 № 0004522340, № 0002342310. Визнати незаконними та скасувати ці податкові повідомлення-рішення.

ДПІ у м. Вінниці ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2011 № 0002352310 та № 0004542340 та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 17.10.2011 № 4092/2301/33649122. Актом перевірки зафіксовані порушення позивачем вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), що полягали у неправомірному включенні до складу валових витрат витрат за операціями з придбання у ТОВ «Бромвтормет» послуг з маркетингового дослідження щодо розширення бази покупців, постачальників, збільшення товарообігу і покращення ефективності роботи підприємства, а також за операціями з придбання у ФОП ОСОБА_6 послуг щодо отримання допомоги у веденні бухгалтерського обліку, складанні фінансової та податкової звітності. Відсутність у позивача права на формування валових витрат за операціями з ТОВ «Бромвтормет» податковий орган обумовлює їх нереальним характером, а за операціями з ФОП ОСОБА_6 - непов'язаністю з господарською діяльністю позивача. В обґрунтування такої позиції відповідач посилається на відсутність в первинних документах інформації щодо обсягу наданих послуг, інформації щодо фактично понесених витрат. Також відповідач вказує на відсутність у ТОВ «Бромвтормет» необхідних умов, основних фондів для ведення господарської діяльності та на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача;

- п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97-ВР), що полягало у нездійсненні коригування показників податкового кредиту за жовтень 2009 року у зв'язку із поверненням придбаного товару;

- п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за листопад 2009 року, червень та липень 2010 року податку на додану вартість за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, виписаних з порушеннями вимог закону;

- п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за березень, червень та липень 2010 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах (лютий, квітень, червень 2010 року);

- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення № 637), що полягало в неоприбуткуванні готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження (21589,052 грн.) на підставі фіскального звітного чеку від 13.12.2010 № 201 шляхом здійснення відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій від 14.10.2010 № 0228010006р/1;

- п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закону № 265/95-ВР), що полягало в порушенні порядку ведення розрахункової книжки, а саме: незазначенні дати початку використання розрахункової книжки від 01.12.2000 № 0228010006/1;

- п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що полягало в незабезпеченні зберігання фіскального звітного чеку від 13.04.2010 № 2;

- п.п. 267.1.1 п. 267.1, п.п. 267.4.6 п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), що полягали у придбанні одного торгового патенту на декілька видів діяльності.

Порушення вимог Закону № 334/94-ВР слугували підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2011 № 0002342310 грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 28750 грн., в т.ч.: 23000 грн. основного платежу та 5750 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Порушення вимог Закону № 168/97-ВР слугували підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2011 № 0002352310 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 48403 грн., в т.ч.: 38722 грн. основного платежу та 9681 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Порушення вимог Положення № 637 слугували підставою для застосування до позивача відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 за податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2011 № 0004522340 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 107945,1 грн.

Порушення вимог Закону № 265/95-ВР слугували підставою для застосування до позивача відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2011 № 0004532340 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 680 грн.

Порушення ПКУ слугували підставою для застосування до позивача за податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2011 № 0004542340 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3848 грн.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

1. Щодо позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0002342310 суд касаційної інстанції зазначає таке.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

Однак наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо реальний характер господарських операцій не підтверджено.

При дослідженні реальності здійснення операцій з придбання у ТОВ «Бромвтормет» послуг з маркетингового дослідження щодо розширення бази покупців, постачальників, збільшення товарообігу і покращення ефективності роботи підприємства судами встановлено відсутність первинних документів, які б відображали зміст та обсяг вчинених операцій, а відтак, підтверджували фактичне їх здійснення.

ТОВ «Кредо Авто» в ході перевірки та під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій також не надано первинних документів, які б відображали конкретний зміст придбаних у ФОП ОСОБА_6 послуг, а також доказів використання таких послуг в межах господарської діяльності позивача.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин щодо непідтвердження реального вчинення господарських операцій з придбання послуг з маркетингового дослідження з розширення бази покупців, постачальників, збільшення товарообігу і покращення ефективності роботи підприємства та щодо непідтвердження використання послуг з отримання допомоги у веденні бухгалтерського обліку, складанні фінансової та податкової звітності в господарській діяльності.

2. Щодо позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0002352310 суд касаційної інстанції зазначає таке.

Виходячи з положень п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платників податку (покупця та продавця) обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо наявності у позивача при формуванні податкового кредиту за березень, червень та липень 2010 року податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, які мають силу податкових і одночасно розрахункових документів та підтверджують факт вчинення позивачем господарської операції, що є об'єктом оподаткування, на відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що формування платником податку на додану вартість податкового кредиту не у періоді, коли виникло таке право, а у періоді, коли отримано податкову накладну, само собою не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту податковий орган також пов'язує із зафіксованими в акті перевірки обставинами щодо порушень позивачем вимог п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону № 168/97-ВР та вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону № 168/97-ВР.

Згідно з п. 4.5 ст.4 Закону № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п.п. 4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону № 168/97-ВР якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Таким чином, у разі повернення товарів постачальнику покупець повинен відкоригувати податковий кредит в сторону зменшення на відповідну суму податку на додану вартість у випадку, коли такий кредит попередньо було сформовано за операціями з вказаним постачальником.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем повернуто ТОВ «Універсал Комерц» товари, вказані в податковій накладній від 20.10.2009 № УН-УК823 в сумі 5477 грн., в т.ч. 1095 грн. ПДВ, однак коригування податкового кредиту, сформованого за вказаними операціями, позивачем не здійснено.

Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою встановлення обставин щодо вчинення позивачем порушень п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону № 168/97-ВР та не перевірено правильності висновків суду першої інстанції в цій частині.

В основу висновків суду першої інстанції щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2009 року, червень та липень 2010 року податку на додану вартість в загальній сумі 20582 грн. за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) покладено встановлені судом обставини щодо невідповідності податкових накладних вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

В апеляційній скарзі позивач наголошував на тому, що податкові накладні, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, відповідають вимогам чинного законодавства.

Однак судом апеляційної інстанції при розгляді справи не було досліджено питання щодо вчинення позивачем порушень п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону № 168/97-ВР та не перевірено правильності вирішення справи судом першої інстанції в цій частині.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0002352310 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді апеляційному суду слід врахувати, що виходячи з положень п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР лише відсутність податкової накладної або видача такої накладної особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, окремий недолік податкової накладної не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

3. Щодо позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0004522340 суд касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п. 7.5. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297, визначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Виходячи з того, що законодавством під «оприбуткуванням готівки» у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, то не здійснення відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися «оприбуткуванням готівки».

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, який неодноразово висловився з цього питання, зокрема в постановах від 02.04.2013 у справі № 21-76а13 позовом ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до ДПІ у м. Ялті Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, від 02.04.2013 у справі № 21-439а13 позовом ПП «Регіон-Юг» до ДПІ у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, від 12.11.2013 у справі № 21-370а13 за позовом ТОВ «Ресурс-Сервіс» до ДПА в Київській області, Васильківської ОДПІ Київської області (про визнання дій неправомірними та скасування рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не було оприбутковано готівкові кошти, отримані від реалізації товарів на підставі фіскального звітного чеку від 13.12.2010 № 201 в сумі 21589,052 грн., в порядку, передбаченому п. 2.6. Положення, шляхом внесення відповідних записів до книги обліку розрахункових операцій.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення позивачем вимог п. 2.6 ст. 2 Положення № 637 за податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2011 № 0004522340.

4. Щодо позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0004532340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР, що полягало в порушенні порядку ведення розрахункової книжки (не зазначено дати початку розрахункової книжки), суд касаційної інстанції виходить з такого.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено обов'язок для суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Пунктом 3 частини першої статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено застосування фінансових санкцій виключно за порушення порядку використання розрахункової книжки при здійсненні розрахункових операцій.

Таким чином, порушення порядку ведення розрахункової книжки не може бути підставою для застосування до суб'єкта підприємницької діяльності штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95 ВР.

Податковою інспекцією не було зафіксовано факту порушення позивачем встановленого порядку використання розрахункової книжки при здійсненні розрахункових операцій.

Порядок використання розрахункової книжки при здійсненні розрахункових операцій визначений п. 9.6 «Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297, за порушення якого може бути застосована відповідальність, передбачена ч. 3 ст. 17 Закону № 265/95 ВР (із змінами та доповненнями).

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування до позивача за податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2011 № 0004532340 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення порядку ведення розрахункової книжки. Це податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 340 грн. є протиправним.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0004532340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0004532340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. на підставі пункту 4 частини першої статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог пункту 9 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР, що полягало в незабезпеченні зберігання фіскального звітного чеку від 13.04.2010 № 2, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 3 Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, забезпечувати зберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі незберігання фіскального звітного чеку до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на достовірно встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо незабезпечення зберігання позивачем фіскального звітного чеку від 13.04.2010 № 2 в книзі обліку розрахункових операцій, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів щодо правомірності застосування до позивача за вчинення вказаного порушення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн.

5. Щодо позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0004542340 суд касаційної інстанції зазначає таке.

Згідно з п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПКУ платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

У відповідності до п.п. 267.4.6. п. 267.4 ст. 267 ПКУ для провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг та діяльності з торгівлі валютними цінностями торгові патенти придбаються окремо для кожного пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти.

Згідно з п.п. 267.4.1 п. 267.4 ст. 267 ПКУ для провадження деяких встановлених видів підприємницької діяльності суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту із зазначенням відповідних відомостей. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач придбав торговий патент для здійснення декількох видів діяльності: роздрібної торгівлі автомобілями, супутніми товарами, послуг з обслуговування автомобілів шляхом подання належним чином оформленої заявки. Уповноваженим державним органом видано один патент на всі ці види діяльності. Бланк торгового патенту є документом суворого обліку. Видача позивачу патенту на такому бланку не може ставитися в вину суб'єкту господарювання.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2011 № 0004542340 та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції в цій частині.

Таким чином, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг та скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2011 № 0002352310 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 48403 грн., в т.ч.: 38722 грн. основного платежу та 9681 грн. штрафних (фінансових) санкцій, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 00004532340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2011 № 0002342310 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 28750 грн., від 01.11.2010 № 0004522340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 107945,1 грн., від 01.11.2011 № 0004532340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. та про визнання неправомірними дій залишаються без змін.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0004542340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3848 грн. залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 227, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо Авто» та Державної податкової інспекції у м. Вінниці Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2012 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці Державної податкової служби від 01.11.2011 № 0004532340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці Державної податкової служби від 01.11.2011 № 0004532340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 в частині скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2012 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Вінниці Державної податкової служби від 01.11.2011 № 0002352310 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 48403 грн., в т.ч.: 38722 грн. основного платежу та 9681 грн. штрафних (фінансових) санкцій, скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.01.2012

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2011 № 0002342310 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 28750 грн., від 01.11.2010 № 0004522340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 107945,1 грн., від 01.11.2011 № 0004532340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. та про визнання неправомірними дій залишити без змін.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 № 0004542340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3848 грн. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун