ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2016 р. м. Київ К/800/29404/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справуза касаційною скаргоюДержавної фінансової інспекції в Дніпропетровській областінапостанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 рокуу справі№ 804/2185/14за позовомКомунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської радидоДержавної фінансової інспекції в Дніпропетровській областіпровизнання протиправними та скасування вимог

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради звернулось з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо відображення по бухгалтерському обліку підприємства кредиторської заборгованості перед міським бюджетом у сумі 2 156 396,60 грн. та перерахування до міського бюджету недоотриманої ним частини прибутку за 2012 рік на реєстраційний рахунок 31411535700002, код платежу 21080500 «Інші надходження», одержувач ГУДКСУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37988155, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо відшкодування суми завданих збитків в сумі 1 338 864,86 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо стягнення з ПАТ «МТС Україна» недоотриманої підприємством орендної плати в сумі 6245,38 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, недоотриманої міським бюджетом орендної плати в сумі 5204,48 грн. шляхом перерахування коштів до міського бюджету м. Дніпропетровська на реєстраційний рахунок 31411535700002, код платежу 21080500 «Інші надходження», одержувач ГУДКСУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37988155, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, у тому числі через проведення претензійно-позовної роботи;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо стягнення зайво виплаченої заробітної плати в загальній сумі 39021,17 грн.

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо відшкодування зайво сплаченого єдиного соціального внеску на загальну суму 14383,14 грн.

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо забезпечення в подальшому дотримання вимог чинного законодавства в частині обмеження витрат на консалтингові та аудиторські послуги.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.1.2.4.1 Плану роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на III квартал 2013 року та на підставі направлення від 04.09.2013 р. №1404-13, посадовими особами відповідача проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради за період з 01.03.2011 по завершений звітний період 2013 року.

За результатами ревізії складено акт від 06.12.2013 року № 06-21/09.

На підставі висновків акту ревізії, Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області на адресу позивача направлено вимогу від 15.01.2014 р. №04-06-05-15/305 щодо усунення порушень, виявлених в ході ревізії.

У пункті 2 вимоги зазначено, що внаслідок заниження результату фінансово-господарської діяльності за 2012 рік через невідображення в повному обсязі у складі доходів підприємства отриманої з державного бюджету субвенції на покриття заборгованості із різниці в тарифах, КП «Дніпроводоканал» в порушення п.20 рішення сесії Дніпропетровської міської ради VІ скликання від 28.12.2011 р. №3/19 «Про міський бюджет на 2012 рік», не нараховано та не перераховано до міського бюджету частину чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після оподаткування, у розмірі 15% від його суми, що призвело до недоотримання загальним фондом міського бюджету відрахувань у сумі 2 156 396,60 грн. та матеріальної шкоди (збитків) міському бюджету на вказану суму. У зв'язку із зазначеним, відобразити по бухгалтерському обліку підприємства кредиторську заборгованість перед міським бюджетом у сумі 2 156 396,60 грн. та перерахувати до міського бюджету зазначену суму.

У пункті 3 вимоги зазначено, що ревізією встановлено списання з обліку та наявність у обліку дебіторської заборгованості за суб'єктами господарювання, що діють та припинили свою діяльність, термін позовної давності якої минув, та по якій в межах терміну позовної давності не проводилась претензійно-позовна робота щодо стягнення суми заборгованості, що призвело до втрати активів та нанесення Підприємству матеріальної шкоди на загальну суму 1 338 864,86 грн. У зв'язку із зазначеним, необхідно відшкодувати суму завданих збитків, у тому числі шляхом стягнення збитків з винних осіб в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України, у іншому випадку шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

У пункті 5 вимоги зазначено, що ревізією встановлено проведення незаконних витрат з оплати праці, що виникло через проведення виплат соціального характеру (за проїзд) на загальну суму 17 010,80 грн. у завищеному розмірі та працівникам, посади яких не мають роз'їзного характеру праці, надбавок за виконання робіт, які входять до посадових обов'язків працівників, на загальну суму 12 872,83 грн., доплат за розширення зони обслуговування на загальну суму 7 358,07 грн. водіям автотранспортного цеху, які за специфікою своєї роботи не можуть працювати на двох транспортних засобах одночасно, премій колишньому керівнику підприємства у сумі 865,66 всупереч умовам контракту за наявності простроченої заборгованості по заробітній платі та окремим працівникам підприємства протягом строку дії дисциплінарного стягнення на загальну суму 811,13 грн., а також відпускних та лікарняних у загальній сумі 1779,47 грн., розрахованих на незаконно проведені виплати. У зв'язку із зазначеним, необхідно стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 40697,96 грн., шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяв працівників. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплаченій заробітній платі в сумі 40697,96 грн., шкоду у порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України, у іншому випадку шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

У пункті 6 вимоги зазначено, що на незаконно проведені нарахування з оплати праці підприємством зайво перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 15018,14 грн., чим порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». У зв'язку із чим, необхідно відшкодувати в повному обсязі зайво сплачені кошти в сумі 15018,14 грн. шляхом проведення перерахунку сум єдиного соціального внеску та повернення зайво сплачених коштів шляхом зарахування їх до майбутніх платежів.

У пункті 9 вимоги зазначено, що КП «Дніпроводоканал» надавалося в оренду ПАТ «МТС Україна» нерухоме майно за заниженими орендними ставками, що призвело до недоотримання доходів та нанесення матеріальної шкоди (збитків) міському бюджету на суму 5204,48 грн. та підприємству на суму 6245,38 грн. У зв'язку із чим, необхідно стягнути з ПАТ «МТС Україна»: недоотриману підприємством орендну плату у сумі 6245,38 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, недоотриману міським бюджетом орендну плату у сумі 5204,48 грн. шляхом перерахування коштів до міського бюджету м. Дніпропетровська, у тому числі через проведення претензійно-позовної роботи.

У пункті 14 вимоги зазначено, що ревізією встановлено здійснення КП «Дніпроводоканал» у 2011 та 2012 роках витрат на консалтингові та аудиторські послуги у більших розмірах, ніж затверджено фінансовими планами підприємства на відповідні роки на загальну суму 398 265,90 грн. У зв'язку із зазначеним, необхідно в подальшому забезпечити дотримання вимог чинного законодавства в частині обмеження витрат на консалтингові та аудиторські послуги.

Не погоджуючись з пунктами 2, 3, 5, 6, 9, 14 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обґрунтованості позовних вимог, оскільки Держфінінспекція дійшла необґрунтованих висновків про вчинення позивачем порушень, зазначених у вказаних пунктах вимоги.

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки судів, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Інспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, органом державного фінансового контролю пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому пункти 2, 3, 5, 6, 9 вимоги вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про можливість скасування зазначених пунктів вимоги Держфінінспекції про відшкодування КП «Дніпроводоканал» збитків є помилковим.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 13 травня 2014 року №21-89а14, від 20 січня 2015 року №21-603а14, від 10 лютого 2015 року № 21-632а14, від 09 червня 2015 року № 21-174а15.

Що стосується пункту 14 вимоги ДФІ, колегія суддів вважає помилковим висновок судів про його протиправність.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 75 Господарського кодексу України, основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.

Пунктом 13 постанови КМУ від 29.11.2006 р. №1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» визначено, що міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади установлювати під час формування та затвердження фінансових планів суб'єктів господарювання державного сектору економіки граничний обсяг їх витрат, які можуть бути визначені (за результатами попереднього звітного року), зокрема, на оплату консалтингових та аудиторських послуг на рівні не більш як 1,5 відсотка обсягу чистого прибутку.

Як встановлено судами та не заперечується сторонами, у 2011 та 2012 роках КП «Дніпроводоканал» здійснено витрати на консалтингові та аудиторські послуги у розмірах більших, ніж затверджено фінансовими планами підприємства на відповідні роки на загальну суму 398 265,90 грн.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за усуненням виявлених недоліків і порушень, розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно з п.14 вимоги, КП «Дніпроводоканал» необхідно в подальшому забезпечити дотримання вимог чинного законодавства в частині обмеження витрат на консалтингові та аудиторські послуги. Тобто, в подальшому підприємством вищевказані витрати повинні здійснюватись виключно в обсягах передбачених у фінансових планах підприємства у відповідних розмірах.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що пункт 14 вимоги ДФІ порушує права та інтереси позивача або вимоги чинного законодавства.

Зважаючи на обставини справи та наведені вище норми законодавства, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позову Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: