ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2016 р. м. Київ К/800/59391/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді Мороза В.Ф.,

суддів: Донця О.Є.,

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом ПАТ "Укрнафта" до Державної екологічної інспекції у Полтавській області про скасування припису,

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося з позовом про визнання протиправним та скасування припису від 05 червня 2014 року № 05-21-272.

Позив мотивував тим, що у позивача відсутній обов'язок на отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод, оскільки позивач не перевищує ліміт користування підземними водами визначений законом у 300 м. куб. на добу та використовує забрану воду для господарсько-побутових потреб. Вважаючи, що вказаний припис відповідач прийняв всупереч вимог чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача, Товариство просило задовольнити адміністративний позов.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуваний припис.

У касаційній скарзі Інспекція, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Судова колегія вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією у період з 12 по 30 травня 2014 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта", за результатами якої складено акт від 30 травня 2014 року № 264/01/01/14.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено припис від 05 червня 2014 року № 05-21-272, пунктом 24 якого позивача зобовязано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) із Ліщинівського водозабору, Ново-Григорівського водозабору, Сагайдацького водозабору, Кибницівського водозабору, Решетняківського водозабору, Рудівського водозабору, Харківцівського водозабору, Вельбівського водозабору, Малосорочинського водозабору.

Не погодившись з вказаним приписом, позивач оскаржив його до суду.

Задовольнивши адміністративний позов, суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що Підприємство не потребує отримання передбаченого Кодексом України про надра спеціального дозволу на користування надрами, оскільки продуктивність водозаборів позивача не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 зазначеного Кодексу закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб. м на добу.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постановах від 30.06.2015 року справа № 21-2828а15, від 23 червня 2015 року справа № 21-431а15 зазначив, що однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття «господарсько-побутові потреби».

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби».

Суди попередніх інстанцій встановили, що видами діяльності Товариства за Класифікацією видів економічної діяльності є: добування сирої нафти, добування природного газу, виробництво добрив і азотних сполук, вантажний автомобільний транспорт, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Водозабір із Ліщинівського водозабору, Ново-Григорівського водозабору, Сагайдацького водозабору, Кибницівського водозабору, Решетняківського водозабору, Рудівського водозабору, Харківцівського водозабору, Вельбівського водозабору, Малосорочинського водозабору здійснювався на підставі дозволів на спеціальне водокористування, ціль використання - госппитні та виробничі.

Отже, оскільки Товариство використовувало воду не тільки для власних господарсько-побутових потреб, а й для виробничих, то обов'язкова і наявність спеціального дозволу на користування надрами.

Видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод за умови не перевищення продуктивності забору води в обсязі 300 куб.м. мають право суб'єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а для видобутку підземних вод для здійснення господарської діяльності необхідне отримання спеціального дозволу уповноваженого державного органу.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 01 квітня 2015 року №3-32гс15, від 23 червня 2015 року у справі №21-431а14, від 29 вересня 2015 року у справі №21-1701а15 та від 13 жовтня 2015 року у справі № 21-2828а15.

Крім того, посилання позивача, з якими погодились суди попередніх інстанцій, на помилковість звернення Інспекції із приписом до НГВУ «Полтаванафтогаз», яке не є суб'єктом господарювання та не є суб'єктом інформаційних відносин, є безпідставними. НГВУ «Полтаванафтогаз» входить до складу ПАТ «Укрнафта» та є структурним підрозділом останнього, тобто набуває прав та обов'язків безпосередньо для юридичної особи. Встановлені інспекцією порушення вважаються такими що вчинені юридичною особою, а винесений припис вважається таким що винесений щодо юридичної особи, незалежно від його направлення до структурного підрозділу.

За викладеного судова колегія вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.Є Донець

С.Я. Чалий