ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/45100/15

К/800/45092/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до прокуратури міста Києва про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,

за касаційними скаргами ОСОБА_4, прокуратури міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року,

встановив:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до прокуратури міста Києва про визнання незаконною бездіяльності у невиконанні ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року про вручення позивачу копії постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09 січня 2013 року, зобов'язання вчинити дію, визначену ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року, а саме: вручити позивачу копію постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09 січня 2013 року, відшкодування на користь позивача за рахунок коштів державного бюджету моральної шкоди у розмірі 1200000,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність прокуратури міста Києва у невиконанні вимог ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2015 року у справі № 757/21764/14-к про вручення постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09 січня 2013 року. Зобов'язано прокуратуру міста Києва виконати вимоги ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2015 року у справі № 757/21764/14-к. Стягнуто з Державного бюджету України в особі прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити чи скасувати постанову суду першої інстанції та скасувати ухвалу апеляційного суду, прийняти нову постанову про задоволення позову в частині відшкодування з державного бюджету в особі прокуратури міста Києва на його користь моральної шкоди в розмірі 1200000 грн. Зазначає про порушення судами норм процесуального права, що потягнуло порушення норм матеріального права, а саме: надання неправильної правової оцінки зібраним у справі доказам із заниженням розміру відшкодування моральної шкоди за протиправної поведінки відповідача щодо позивача, членів його сім'ї та близьких родичів. Посилається на безпідставну відмову судами у задоволенні його клопотань про виклик і допит свідків, які могли б підтвердити весь обсяг заявленої до відшкодування моральної шкоди. Суд апеляційної інстанції не викликав його в судове засідання і не вручив копію апеляційної скарги відповідача, чим порушив процесуальне право сторони у справі.

В касаційній скарзі прокуратура міста Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами вимог статті 284 КПК України, статей 23, 1167, 1173 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15.01.2013р. № 3. Листом від 23.04.2014р., відправленим простою поштовою кореспонденцією, прокуратура міста Києва відповідно до частини 5 статті 284 КПК України письмово поінформувала ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України та направила на його адресу копію постанови від 23 квітня 2014 року, що підтверджується штампом вихідної кореспонденції на копії вказаного листа та реєстром відправки. Окрім того, на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2015р. прокуратура листами від 20 і 23 березня та від 6 квітня 2015 року пропонувала позивачу отримати копію постанови про закриття кримінального провадження, однак він цим правом не скористався. Вважає, що судами на враховано всіх обставин справи при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, зокрема, вимог розумності і справедливості.

В запереченні на касаційну скаргу відповідача позивач просить її відхилити.

Справа вирішується за відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а їх неявка не перешкоджає касаційному розгляду справи. При цьому суд відхиляє як необґрунтовану заяву позивача від 13.04.2016 р. про перенесення розгляду справи через його зайнятість 14 квітня 2016 року о 12 год. 30 хв. в Солом'янському районному суді міста Києва.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами встановлено, що у провадженні слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. перебувала скарга ОСОБА_4 на незаконні дії чи бездіяльність слідчого, прокурора прокуратури м. Києва щодо можливого закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09 січня 2013 року.

30 січня 2015 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/21764/14-к задоволено скаргу позивача, а саме: визнано бездіяльність прокуратури м. Києва в особі слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12013110020000394 від 09 січня 2013 року щодо повідомлення ОСОБА_4 про прийняте рішення в порядку статті 284 КПК України незаконною та зобов'язано прокуратуру м. Києва в особі слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12013110020000394 від 09 січня 2013 року вручити ОСОБА_4 копію постанови про закриття кримінального провадження.

3 лютого 2015 року Печерським районним судом м. Києва направлено до прокуратури м. Києва супровідний лист (розпорядження суду) разом з копією ухвали слідчого судді від 30 січня 2015 року про виконання цього судового рішення, які отримано цим органом 4 лютого 2015 року.

Також Печерський районний суд м. Києва неодноразово звертався до Генеральної прокуратури України і прокуратури м. Києва щодо виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року у справі № 757/21764/14-к та повідомлення суду про виконання такого рішення, проте з листа Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року вбачається, що станом на 18 травня 2015 року у суду відсутні відомості про виконання зазначеної ухвали.

2 березня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року щодо видачі належним чином засвідченої копії постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09 січня 2013 року, та повідомив, що особисто забере таку копію 3 або 4 березня 2015 року.

4 березня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій повідомив, що цього дня він прийшов до приймальні громадян прокуратури м. Києва для отримання копії постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09 січня 2013 року, проте позивачу відмовили у врученні такого документа.

Відповідно до статті 535 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення.У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

За змістом статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню державною виконавчою службою підлягають, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає видачу виконавчого листа або примусове виконання ухвали слідчого судді в наведеній правовій ситуації.

Зважаючи на те, що можливості виконання ухвали слідчого судді в порядку кримінального процесуального законодавства вичерпані, а даний спір пов'язаний з виконанням судового рішення, а не розглядом скарги на дії або бездіяльності слідчого чи прокурора безпосередньо в кримінальному процесі, то справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року у справі № 757/21764/14-к, оскільки ним не надано доказів на підтвердження вручення ОСОБА_4 копії постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09 січня 2013 року.

Доводи відповідача про надсилання позивачу копії постанови слідчого листом від 23.04.2014 р. не припиняли його обов'язок виконати вимоги ухвали слідчого судді від 30 січня 2015 року.

У зв'язку з цим законними та обґрунтованими є судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

З приводу позовної вимоги про відшкодування на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України моральної шкоди у розмірі 1 200 000,00 грн, колегія суддів касаційного суду зазначає наступне.

В силу статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи з вимог частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежало від протиправності дій відповідача з невиконання ухвали слідчого судді від 30.01.2015р., за період з дня набрання цим рішенням законної сили до моменту звернення до суду з даним позовом, тобто до 27 березня 2015 року.

В позовній заяві ОСОБА_4 обґрунтував заподіяння моральної шкоди незаконним нищенням триповерхового будинку його сім'ї, що завдало неспроможних страждань йому, дружині, обом донькам, мамі, яких вони зазнали внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади України та Республіки Білорусь, небажанням відповідача проводити досудове розслідування особливо тяжкого злочину за його заявою та вручати йому копію незаконної постанови про закриття кримінального провадження.

В процесі розгляду справи позивач подав клопотання (про моральну шкоду та виклик свідків), в якому на підтвердження заподіяння відповідачем моральної шкоди вважав за необхідне дослідити кількість днів та часу, затраченого ним на судові засідання у справі № 757/21764/14-к, розгляд якої тягнувся з серпня 2014 року по 30 січня 2015 року. У зв'язку з цим просив допитати свідками членів своєї сім'ї, матір, сусідів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які склали і підписали акт від 28.07.2014 р. про надсилання прокуратурою міста Києва за місцем проживання ОСОБА_4 конверта з вкладенням у вигляді чистих аркушів паперу.

Частково задовольняючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що в силу бездіяльності відповідача позивач був позбавлений гарантованого частиною 6 статті 284 КПК України та відновленого ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2015р. у справі №757/21764/14-к права на отримання копії постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.01.2013р., що потягнуло за собою порушення його права на оскарження такої постанови в порядку статті 303 КПК України, а стягнення моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. є належним та достатнім способом захисту прав позивача у межах спірних правовідносин.

Таким чином, суди пов'язали спричинення позивачу моральної шкоди та її відшкодування з обставинами, які не становлять протиправної бездіяльності щодо невиконання відповідачем вимог ухвали слідчого судді від 30 січня 2015 року про вручення копії постанови.

Ні позивач, ні суди в своїх рішеннях не навели суті, характеру, обсягу такої шкоди та доказів її заподіяння.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки суди обох інстанцій не дотримались наведеного правила при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, то прийняті ними рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Доводи позивача про порушення судом апеляційної інстанції його процесуальних прав не є достатньою і необхідною підставою для скасування ухвали цього суду в повному обсязі. Копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду про призначення розгляду справи у відкритому судовому засіданні на 1 жовтня 2015 року о 10:10 год. разом з примірником апеляційної скарги надіслана сторонам у справі 16 вересня 2015 року. В цей же день надіслано судовий виклик на електронну адресу позивача.

В листі апеляційного суду від 17.09.2015р. № 02.5-10/7137 на ім'я ОСОБА_4, копію якого останній долучив до заяви про упередження скоєння злочину від 23.09.2015р. на адресу цього ж суду, зазначено про призначення апеляційного розгляду справи на конкретну дату і час за певною адресою.

Отже позивач мав відомості про дату, час і місце розгляду справи, однак в телефонограмі від 01.10.2015р. до суду заявив про відсутність таких даних та зажадав надати йому інформацію рекомендованим листом з повідомленням.

Суд враховує, що згідно з частиною 2 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та прокуратури міста Києва задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди і прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.К.Черпак

С.В.Головчук

Д.В.Ліпський