ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/47495/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати з 28.03.2015р. по день ухвалення судом постанови відповідно до ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зробити перерахунок заробітної плати з 28.03.2015р. по день ухвалення судом постанови відповідно до ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, премій та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2015р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працює в Комінтернівському районному суді м.Харкова з 26.04.1994р. й з 03.03.2014р. - на посаді заступника керівника апарату цього суду, а також має 10 ранг державного службовця, що відповідає 5 категорії.

При цьому, заробітна плата (у тому числі й після 28.03.2015р.) нараховувалась та виплачувалась позивачці відповідачем у розмірах, передбачених Додатком №47 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

Вважаючи, що такими діями відповідача порушено її права, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що у відповідача немає юридично обґрунтованих підстав нараховувати та виплачувати посадові оклади у розмірах інших, ніж це передбачено Додатком №47 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", оскільки суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом на поточний фінансовий рік, а отже виплата заробітної плати може здійснюватись в межах затвердженого фонду оплати праці.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Натомість частиною 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 07.07.2010р.) передбачено, що розмір заробітної плати, зокрема, працівників апаратів судів визначається законом.

Водночас відповідно до ст.149 вказаного Закону правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу.

У свою чергу, за змістом ч.7 ст.33 Закону України «Про державну службу» умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведених правових положень Кабінет Міністрів України затвердив Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату вищих спеціалізованих судів, Схему посадових окладів працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих спеціалізованих судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додатки 44-47 до Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006р. у редакції постанови Кабінету Міністрів України №700 від 12.05.2007р.).

При цьому, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №482 від 20.05.2009р. коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати, яка, в свою чергу згідно зі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» становила 1218,00 грн.

З огляду на викладене, особи, які в 2014 році займали посади державних службовців, мали право на посадовий оклад у розмірі 1218,00 грн.

14.10.2014р. був прийнятий Закон України «Про прокуратуру», пунктом 5 Прикінцевих положень якого внесено зміни до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та доповнено її новим абзацом другим, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду; посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Зазначені зміни набрали чинності 26.10.2014р.

Отже, з 26.10.2014р. за працівниками апаратів судів було визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах.

Абзацом же другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк - внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Водночас у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у таких розмірах, а правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо), не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права.

Абзац другий частин першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру" був прийнятий після прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік". За загальноприйнятим у праві прийомом із усунення колізій між однопредметними законодавчими актами закон, що прийнятий пізніше, має пріоритет над законом, прийнятим раніше. Відтак, перший із названих Законів має пріоритет над другим. А отже, з огляду на принцип законності (пріоритет закону на підзаконними актами) правові акти, що прийняті на виконання Закону про Державний бюджет України на 2014 рік і суперечать Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосуванню не підлягають.

Таким чином, взявши на себе обов'язок із виплати посадових окладів у підвищених розмірах, але при цьому не внісши необхідних змін до закону про Держаний бюджет, держава допустила недобросовісність. Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляють органи Державної судової адміністрації, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.

Викладене дозволяє дійти до висновку, що з 26.10.2014р. працівники апаратів судів мають право на посадові оклади у розмірах, визначених абзацом 2 частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру".

Виходячи з правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду України від 22.05.2013р. (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 31701325), та висловленої Європейським судом з прав людини в рішенні від 08.11.2005р. у справі "Кечко проти України", це право підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на 2014 рік видатків на ці потреби не було передбачено.

З 01.01.2015р. набрали чинності Закон України від 28.12.2014р. №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», яким внесено зміни до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. №2456-VI, і Закон України від 28.12.2014р. №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік», якими встановлено, що норми і положення ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, Бюджетний кодекс України із змінами і Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" по-іншому врегульовували відносини в частині визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів і, враховуючи, що ці закони були прийняті 28.12.2014р., тобто пізніше, ніж Закон України "Про прокуратуру", то вони мають пріоритет у застосуванні.

Проте, делеговане Кабінету Міністрів України з 01.01.2015р. повноваження щодо визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів Уряд виконав лише у вересні 2015 року, прийнявши постанову від 02.09.2015р. №644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" (набрала чинності з 09.09.2015р.), якою внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. № 268 шляхом затвердження нової схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів залежно від місячного посадового окладу (коефіцієнту від місячного посадового окладу) судді місцевого суду.

З 29.03.2015р. набрав чинності Закон України від 12.02.2015р. №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції.

В абзаці 2 частини 1 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12.02.2015 р. №192-VIII закріплено аналогічну норму про те, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Наведене положення не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України щодо регулювання розміру посадових окладів працівників апаратів судів.

Підпунктом 2 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

02.03.2015р., тобто після прийняття Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", був прийнятий Закон України №217-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Підпунктом 12 пункту 1 Закону №217-VIII з абзацу третього пункту 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік було виключено посилання на частину третю статті 69, статтю 129, частину першу статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зберігши при цьому загальне посилання на положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Внісши такі зміни, законодавець фактично повторно прийняв абзац 3 пункту 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік, яким Кабінету Міністрів України делеговано право визначати розмір посадових окладів працівників апаратів судів.

Проте, Закон України від 02.03.2015р. №217-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" набрав чинності з 13.03.2015р., а Закон України від 12.02.2015р. №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" - з 29.03.2015р., тому останній із названих законів почав справляти вплив на розмір посадових окладів працівників апаратів судів з урахуванням положення абзацу 3 пункту 9 Прикінцевих положень Закону про Державний бюджет України на 2015 рік: розмір окладів визначався безпосередньо Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29.03.2015р. по 08.09.2015р. - відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".

Водночас, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Крім цього, у цій же справі Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 КАС України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 заробітної плати з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року відповідно до ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зробити перерахунок заробітної плати ОСОБА_4 з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року відповідно до ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, премій та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.