ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/49151/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Шведа Е.Ю.,
суддів: Голяшкіна О.В.,
Горбатюка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за
касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року
у справі № 808/2618/15
за позовом Приазовського національного природного парку Міністерства екології та природних ресурсів України
до Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції в Запорізькій області
про визнання протиправними дій, визнання нечинною та скасування вимоги,
встановив:
Приазовський національний природний парк Міністерства екології та природних ресурсів України звернувся до суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі - Інспекція, Інспекції), в якому просив визнати нечинним та скасувати вимогу Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції в Запорізькій області № 003-14/512 від 29 квітня 2015 року до акту ревізії № 003-21/2 від 15 квітня 2015 року щодо усунення порушень законодавства та визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що виявлені відповідачем порушення доведені у встановленому законодавством порядку, вимога відповідача ґрунтується на нормах закону, тому суди дійшли помилкового висновку про її скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Судами встановлено, що Інспекцією з 16 лютого 2015 року по 15 квітня 2015 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Приазовського національного природного парку Міністерства екології та природних ресурсів України за період з 01 липня 2011 року по 31 січня 2015 року, за результатами якої складено відповідний Акт ревізії № 003-21/2 від 15 квітня 2015 року.
Вказаним актом, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, оскільки останнім при відсутності звітних документів відповідно до календарного плану надання послуг 26 грудня 2013 року проведено оплату фактично неотриманих інженерно-геодезичних послуг до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Приазовського парку, що призвело до незаконного перерахунку позивачем коштів у сумі 2370710,00 грн. ПП «Масштаб М».
На підставі вказаного акту ревізії органом фінансового контролю направлено на адресу підконтрольної установи вимогу «Щодо усунення порушення законодавства» № 003-14/512 від 29 квітня 2015 року, якою позивачу пропонується, зокрема, стягнути з ПП «Масштаб М» збитки у сумі 2370710,00 грн., завдані внаслідок проведення оплати за неотримані послуги, при відсутності звітних документів, які передбачені пунктами 4.1, 4.2 договору від 30 жовтня 2013 року № 42 та підтверджують факт надання інженерно-геодезичних послуг та послуг з розроблення проекту землеустрою, а також в повному обсязі відшкодувати зайво виплачену заробітну плату в сумі 1183,96 грн., провести перерахунок та відповідні коригування щодо сум зайво сплаченого єдиного соціального внеску в розмірі 429,79 грн.
Позивач, непогодившись з такими письмовими вимогами про усунення виявлених порушень, звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними дій, визнання нечинною та скасування вимоги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності спірної вимоги органу державного фінансового контролю через її невідповідність законодавству, непідтвердження обставин, встановлених актом ревізії.
Суд касаційної інстанції не погоджується з наведеними висновками судів, з огляду на наступне.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).
Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю (органу контрольно-ревізійної служби) надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі - Порядок проведення інспектування).
Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.
З урахування викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
В даній справі відповідачем пред'явлено вимогу про усунення порушення законодавства, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Приазовського національного природного парку. При цьому оскаржувана вимога органу державного фінансового контролю вказує на виявлені збитки, їхній розмір та зобов'язання позивача вжити заходів щодо повернення цих коштів.
Зважаючи на те, що така вимога органу державного фінансового контролю не є обов'язковою до виконання для підконтрольної установи та виконуються нею добровільно, однак все ж може бути прийнята органом державного фінансового контролю, спірна вимога Інспекції, викладена в листі від 29 квітня 2015 року № 003-14/512, не суперечать вимогам закону, тому не підлягає скасуванню.
Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкових висновків про визнання протиправними дій посадових осіб Інспекції з огляду на необґрунтованість вказаних вимог та відсутності встановлених судами порушень вимог законодавства посадовими особами Інспекції під час проведення перевірки Приазовського національного природного парку.
Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині позовних вимог.
Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
п о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: