ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року м. Київ справа № 800/130/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді суддів Кравцова О.В. Голяшкіна О.В., Єрьоміна А.В., Маслія В.І., Шведа Е.Ю.,секретар судового засідання Корінець Ю.О. за участю: представника позивача ОСОБА_6, представника відповідача Предоляк Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_8 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання неправомірними дій, визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2016 року ОСОБА_8 (надалі також - позивач) звернулась до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі - відповідач, Комісія, ВККС України), в якій просила:

- визнати неправомірними дії ВККС України щодо повторного відкриття дисциплінарної справи відносно судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5 згідно з рішенням Комісії № 73/дп-15 від 5 лютого 2015 року на підставі тих же самих звернень та обставин, які були аналогічними підставами такої ж дисциплінарної справи, відкритої за попереднім рішенням ВККС України № 3601/дп-15 від 1 грудня 2015 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії № 3601/дп-15 від 1 грудня 2015 року.

Позовну заяву обґрунтовувала тим, що відповідач двічі незаконно відкрив щодо неї дисциплінарну справу. Окрім того, на її думку, рішення щодо припинення провадження у дисциплінарній справі із встановленням факту умисного порушення позивачем норм процесуального права є незаконним, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи, порушує її права та без наявності реальних підстав створює достатні передумови для звільнення позивача з посади на підставі висновків, що містяться у оскаржуваному рішенні. Представником відповідача до суду були подані письмові заперечення, в яких зазначено, що предметом розгляду ВККС України був дисциплінарний проступок у зв'язку із умисним порушенням слідчим суддею ОСОБА_5 норм Кримінального процесуального кодексу України при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_10 Дані обставини були встановлені Апеляційним судом м. Києва 31 січня 2014 року при перегляді ухвали слідчого судді (позивача) від 21 січня 2014 року.

Також у запереченнях відповідач вказав, що ОСОБА_8 помилково вважає, що Комісія, розглядаючи дисциплінарну справу, взяла на себе повноваження суду апеляційної інстанції, оскільки відповідач не перевіряв законність судового рішення і не робив жодних правових висновків з питань, що належить до компетенції суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

19 серпня 1997 року указом Президента України від № 856/976 «Про призначення суддів» ОСОБА_8 призначено строком на п'ять років на посаду судді Дарницького районного суду м. Києва.

22 серпня 1997 року позивачем складено присягу судді.

11 липня 2002 року постановою Верховної Ради України № 107-IV «Про обрання суддів» ОСОБА_8 обрано на посаду судді Дарницького районного суду м. Києва безстроково.

Відповідно до рішення зборів суддів Дарницького районного суду м. Києва та згідно з наказом № 52-ОД від 19 листопада 2013 року «Про обрання слідчих суддів» ОСОБА_8 виконувала обов'язки слідчого судді.

21 січня 2014 року в провадження позивача надійшло клопотання слідчого СВ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_10 за матеріалами кримінального провадження № 12014100030000708 від 21 січня 2014 року.

21 січня 2014 року ОСОБА_8 винесено ухвалу, якою задоволено вищенаведене клопотання та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Дана ухвала була оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2014 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 21 січня 2014 року скасовано та застосовано до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово.

17 березня 2014 року народний депутат ОСОБА_11 звернувся із відповідним зверненням до Комісії, яким повідомив відповідача про порушення суддями, які виносили рішення по справах учасників Євромайдану в Україні, зокрема і ОСОБА_8, вимог щодо їх статусу, посадових обов'язків і присяги, просив притягнути їх до дисциплінарної відповідальності.

26 березня 2014 року ВККС України листом повідомило голову Дарницького районного суду м. Києва про те, що відповідно до вимог статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідачем проводиться перевірка даних, викладених у зверненні народного депутата ОСОБА_11 щодо можливого порушення суддею ОСОБА_5 присяги судді. У зв'язку з даними обставинами відповідач надіслав до Дарницького районного суду м. Києва копії звернення для надання суддею письмових пояснень та просив надіслати довідку про рух кримінального провадження стосовно обрання запобіжного заходу ОСОБА_10, копії всіх документів вказаного кримінального провадження, копії звукозапису судового засідання, характеристики судді, довідки про навантаження та якісні показники роботи позивача за 2012-2013 роки

..

26 березня 2014 року Комісія листом також повідомила народного депутата ОСОБА_11 про проведення перевірки за його зверненням.

10 квітня 2014 року Головою Дарницького районного суду м. Києва надіслано пояснення позивача по суті порушених заявником питань та усі документи, що були витребувані.

12 червня 2014 року до відповідача надійшов лист Міністерства юстиції України, яким було направлено звернення ГО «Майдан-Громадський контроль» від 30 квітня 2014 року № 003-М щодо звільнення суддів місцевих судів, зокрема і позивача, за порушення присяги.

18 червня 2014 року Комісія повідомила Голову ГО «Майдан-Громадський контроль» ОСОБА_12 про реєстрацію його скарги на дії судді Дарницького районного суд м. Києва ОСОБА_8, також вказала, що про розгляд даної скарги в подальшому буде повідомлено.

23 червня 2014 року відповідач також повідомив Міністра юстиції України ОСОБА_13 про реєстрації вищевказаної заяви та вказав, що про її розгляд його в подальшому буде повідомлено.

13 серпня 2014 року за результатами перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності членом ВККС України ОСОБА_14 складено висновок, яким запропоновано відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5

18 серпня 2014 року Комісією прийнято рішення № 1074/дп-14, яким відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5 за зверненнями народного депутата України ОСОБА_11 та голови ГО «Майдан-Громадський контроль» ОСОБА_12

18 серпня 2014 року на ім'я позивача Комісією направлено вищевказане рішення та висновок, складений за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», який набрав чинності 11 квітня 2014 року, з дня набрання чинності цим Законом повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припиняються. Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів України формуються відповідно до закону з урахуванням вимог, встановлених пунктом 4 цього розділу, у частині призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з'їздом суддів України.

9 грудня 2014 року рішенням Комісії № 21/зп-14 визнано повноваження нових членів Комісії та підтверджено, що повноваження членів Комісії, утвореної 16 вересня 2010 року, припинені на підставі пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та пункту 8 частини першої статті 93-1 Закону України «Про судоустрій і стату суддів».

20 січня 2015 року за результатами перевірки даних щодо наявності підстав для дисциплінарної відповідальності судді членом Комісії ОСОБА_15 було складено висновок та запропоновано відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5

5 лютого 2015 року відповідачем прийнято рішення № 73/дп-15, яким відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5 за зверненням народного депутата України ОСОБА_11 та голови ГО «Майдан-громадський контроль» ОСОБА_12

1 грудня 2015 року Комісією прийнято рішення № 3601/дп-15, яким провадження у дисциплінарній справі стосовно судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5 за зверненням народного депутата України ОСОБА_11 та голови громадської організації «Майдан-громадський контроль» ОСОБА_12 припинено. Однак, у даному рішенні Комісією встановлено, що застосовуючи до ОСОБА_10 найбільш суворий запобіжний захід, слідчим суддею ОСОБА_5 не наведено жодного аргумента на користь того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, тим самим слідчим суддею умисно порушено норми статей 177, 178, 183, 194 КПК України.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо повторного відкриття провадження у дисциплінарній справі та із рішенням Комісії № 3601/дп-15 від 1 грудня 2015 року, позивач звернувся до суду.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що Комісією не доведена законність дій щодо повторного відкриття провадження у дисциплінарної справи щодо позивача та законність прийнятого рішення № 3601/дп-15 від 1 грудня 2015 року з огляду на наступне.

Розглядаючи дану справу, суд оцінює оскаржуване рішення, дії відповідача на відповідність статті 19 Конституції України, статті 2 КАС України та відповідно до статті 8 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що усправах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У запереченнях на даний адміністративний позов та у судовому засіданні представник Комісії зазначив про безпідставність доводів позивача щодо повторного відкриття провадження у дисциплінарній справі стосовно ОСОБА_8, оскільки 18 серпня 2014 року рішення від імені ВККС прийнято було особами, повноваження яких припинені Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», тому воно є нікчемним і не потребує жодної правової оцінки ні Комісією, ні судом, ні жодним іншим органом державної влади України.

Відповідно до пункту 8 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що перше звернення щодо розслідування професійної діяльності позивача, надійшло до ВККС 25 березня 2014 року від народного депутата ОСОБА_11

Отже, спірні відносини виникли саме 25 березня 2014 року.

Згідно з частинами першою, другою статті 84 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 14 березня 2014 року, що була чинною на момент подання народним депутатом вищенаведеного звернення; надалі - Закон № 2453-VI) дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Частиною четвертою даної статті передбачено, що дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача, що Комісією прийнято два рішення про відкриття дисциплінарного провадження провадження у дисциплінарній справі стосовно судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5 за зверненням народного депутата України ОСОБА_11 та голови ГО «Майдан Громадський контроль» ОСОБА_12 - від 18 серпня 2014 року № 1074/дп-14 та 5 лютого 2015 року № 73/дп-15.

Отже, щодо позивача двічі було відкрито дисциплінарне провадження за тотожними зверненнями.

Суд касаційної інстанції зазначає, що нормами вказаних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, не передбачено можливості повторного відкриття провадження у дисциплінарній справі за тотожними зверненнями. Тобто Комісія наділена повноваженнями приймати рішення про відкриття дисциплінарної справи і таке повноваження може бути реалізоване нею лише один раз щодо відповідного клопотання.

Доводи відповідача стосовно неповноважного складу Комісії на момент прийняття рішення про відкриття дисциплінарного провадження від 18 серпня 2014 року № 1074/дп-14 не спростовують вищенаведеного висновку суду.

Також колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про незаконність рішення Комісії від 1 грудня 2015 року № 3601/дп-15 та наявність підстав для його скасування з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 83 Закону № 2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

З оскаржуваного рішення вбачається, що ВККС визнало несумлінне ставлення ОСОБА_8 до своїх посадових обов'язків, оскільки суддею умисно порушені норми статей 177, 178, 183, 194 КПК України при застосуванні до ОСОБА_10 найбільш суворого запобіжного заходу під час розгляду матеріалів кримінального провадження № 12014100030000708, слідчий суддя не навела жодного аргументу на користь того, що застосування більш м'якого запобіжного заходжу не зможе забезпечити належної процесуальної підозрюваного. Також Комісія у оскаржуваному рішенні зазначила, що дані дії позивача порочить звання судді та принижують авторитет судової влади.

Однак ні в своїх письмових запереченнях на даний позов, ні під час судового засідання ВККС України не надала даних, які б свідчили про можливість застосування суддею ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_10

Частиною другою статті 6 Конституції України передбачено, що Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 55, пункт 14 частини першої статті 92, частиною першою статті 127 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; виключно законами України визначається статус суддів.

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та законом.

Визначені в Конституції України положення стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їхньої професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та зумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади.

Відповідно до частин першої та другої статті 126, частини першої статті 129 Конституції України, частини першої статті 6 Закону № 2453-VI незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції та законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права, і є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

Під час офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 року вказав, що незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року.

Верховний Суд України в пункті 10 постанови Пленуму від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» зазначив, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

Голови судів та інші судді, які обіймають адміністративні посади в судах, органи суддівського самоврядування, кваліфікаційні комісії, Вища рада юстиції, органи та посадові особи законодавчої та виконавчої влади не мають повноважень перевіряти правовий зміст судових рішень.

Аналогічна позиція викладена і в Рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року №2-рп/2011, відповідно до змісту якого давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть тільки суди апеляційної і касаційної інстанцій при перегляді судових рішень. Оцінка процесуальних дій Вищою радою юстиції до винесення судом остаточного рішення у справі означає втручання у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України.

Положення цього рішення стосується і Комісії, яка відповідно до пункту 8 частини першої статті 91 Закону № 2453-VI наділена повноваженням розглядати заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів.

Питання про законність прийнятого рішення, а відповідно, і про допущені суддею порушення норм процесуального права, можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку.

Таким чином, при прийняті судових рішень, судді є незалежними, підкоряються лише закону, а будь-який вплив на них забороняється.

Згідно з положеннями статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У Рішенні від 9 січня 2013 року (справа «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 46, підрозділ ІІ, розділ ІІІ) Європейський Суд з прав людини зазначив, що рішення суддів не повинні бути предметом перегляду поза межами звичайної процедури оскарження.

Оскільки рішення Європейського Суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди під час розгляду справ зобов'язані враховувати практику Європейського Суду з прав людини.

Заходи дисциплінарного впливу повинні регулюватися чіткими нормами і процедурами.

Таким чином, не повинно мати місце неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя, Комісія не наділена повноваженнями встановлювати та оцінювати обставини у судових справах, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, перевіряти законність судових рішень.

Під час прийняття оспорюваних рішень Комісією не дотримано згаданих положень чинного законодавства та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України, рішеннях Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини. Приймаючи оскаржуване рішення Комісія перебрала на себе повноваження суду касаційної інстанції, надаючи оцінку як рішенню першої, так і апеляційної інстанцій.

Враховуючи, що давати оцінку процесуальним рішенням та діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень, до повноважень жодного іншого органу, зокрема, ВККС, дане повноваження не відноситься.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_8 до ВККС України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 18, 159-163, 171-1 КАС України -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_8 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання неправомірними дій, визнання незаконним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо повторного відкриття дисциплінарної справи відносно судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5 згідно з рішенням Комісії № 73/дп-15 від 5 лютого 2015 року на підставі однакових звернень та обставин, які були аналогічними підставами такої ж дисциплінарної справи, відкритої за попереднім рішенням ВККС України № 3601/дп-15 від 1 грудня 2015 року.

Визнати незаконним та скасувати рішення Комісії № 3601/дп-15 від 1 грудня 2015 року.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Рішення підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Заява про перегляд судового рішення може бути подана не пізніше 10 днів з дня ухвалення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді: