ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/25812/15

К/800/26295/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами ОСОБА_4 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року,

встановив:

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області (з урахуванням уточнених позовних вимог) про:

- визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо невизнання ОСОБА_4 особою, яка потерпіла від нещасного випадку на виробництві, на якого розповсюджується дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

- визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, особою, яка потерпіла від нещасного випадку на виробництві, на якого розповсюджується дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

- зобов'язати відповідача призначити і нарахувати позивачу пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно до пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з 11 лютого 2013 року;

- зобов'язати відповідача призначити і нарахувати позивачу щомісячну страхову виплату втраченого заробітку відповідно до пункту 1 частини 1 статті 21, статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з 11 лютого 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що внаслідок отримання виробничої травми він є інвалідом ІІІ групи, у зв'язку з чим має право на отримання соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідач відмовляється надавати такі послуги, оскільки вважає, що на ОСОБА_4 не розповсюджується дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки нещасний випадок з ним стався за межами України.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області щодо невизнання ОСОБА_4 особою, яка потерпіла від нещасного випадку на виробництві, на якого розповсюджується дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції змінити та задовольнити позов повністю. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що суди не вирішили всі позовні вимоги, а прийняті судові рішення не гарантують захист порушених прав позивача.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Зазначає, що Фонд не може бути страховиком позивача, оскільки він отримав трудове каліцтво поза межами України. Вказує, що позивач отримує пенсію по інвалідності та належні йому виплати за рахунок Державного бюджету від Пенсійного фонду України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Згідно з актом про нещасний випадок на виробництві, 27 квітня 1989 року з ОСОБА_4, який працював механіком тваринного комплексу «Деглі» колгоспу «Лідумс» Паламатської сільської ради Мадонського району Латвійської РСР, стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого йому ампутовано кінцівки пальців правої руки.

Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково внаслідок трудового каліцтва та визначено 50 відсотків втрати професійної працездатності від ушкодження внаслідок нещасного випадку.

28 січня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області із заявою, в якій просив визнати його потерпілим від нещасного випадку на виробництві та призначити щомісячну страхову виплату втраченого заробітку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

До заяви позивач додав копії актів про нещасний випадок на виробництві, довідку про заробітну плату від 05 жовтня 1989 року № 337, довідку від 12 липня 1989 року, виписку з акту огляду по визначенню втрати працездатності, відповідь посольства Латвійської Республіки від 03 березня 2011 року про відсутність підстав для виплати щомісячну страхову виплату втраченого заробітку та інші документи.

Листом відповідача від 11 лютого 2013 року № 151/06-11 позивачу повідомлено про неможливість призначення позивачу щомісячної страхової виплати втраченого заробітку, оскільки згідно з Договором про співробітництво в галузі соціального забезпечення, укладеним між Україною і Латвійською Республікою 26 лютого 1998 року та ратифікованим 19 березня 1999 року, допомогу і відшкодування шкоди в разі трудового каліцтва призначає і виплачує компетентна установа тієї сторони, законодавство якої поширювалось на особу під час виконання робот, що призвела до отримання трудового каліцтва.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що належним страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Суди вважали безпідставними відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин Договору між Україною та Латвійською Республікою про співпрацю в галузі соціального забезпечення, який вступив в силу 11 червня 1999 року, оскільки цей Договір регулює правовідносини з часу його прийняття, у той час як нещасний випадок з позивачем мав місце 27 квітня 1989 року. У зв'язку з цим суди визнали неправомірною бездіяльність відповідача щодо невизнання позивача особою, на яку розповсюджується дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суди виходили з того, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення. Оскільки з необхідним переліком документів щодо призначення пенсії та страхових виплат позивач до відповідача не звертався, вказані вимоги суди вважали безпідставними.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Суди встановили неправомірну бездіяльність відповідача в частині невизнання ОСОБА_4 особою, яка потерпіла від нещасного випадку на виробництві, однак задоволення цієї позовної вимоги саме по собі та без одночасного зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на реалізацію цього права відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не гарантувало б відновлення прав та інтересів позивача.

Окрім того, позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо невизнання ОСОБА_4 особою, яка потерпіла від нещасного випадку на виробництві, та про визнання ОСОБА_4 такою особою, задоволенню не підлягають, оскільки до повноважень адміністративного суду не належить розгляд справ про встановлення тих чи інших фактів, що мають юридичне значення.

З приводу позовних вимог ОСОБА_4 про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області призначити і нарахувати йому пенсію по інвалідності, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки призначення та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому суди правильно виходили з того, що з 17 лютого 1994 року позивач вже отримує пенсію по інвалідності в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, де перебуває на обліку.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, наведено у статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною 1 цієї статті у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров'я, регламентовано розділом V Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким також наведено перелік страхових виплат.

Так, статтею 28 цього Закону визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Тобто, страхова виплата втраченого заробітку є одним з видів відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.

Україна і Латвійська Республіка 26 лютого 1998 року підписали Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення, що набрав чинності 11 червня 1999 року. Цим Договором визначено такі види пенсій: по інвалідності, пенсія за віком, за вислугу років, у разі втрати годувальника та соціальна.

Цей Договір регулює соціальне забезпечення осіб, а також членів їхніх сімей, на яких поширювалось або поширюється законодавство України чи Латвійської Республіки в галузі соціального забезпечення (стаття 2 Договору).

У статті 1 Договору визначено, що Компетентна установа - орган або установа, до обов'язків якої належать призначення і виплата пенсій і допомог або сплата внесків соціального страхування, а також фінансування медичних послуг; пенсії і допомоги - пенсії і допомоги в грошовому вимірі, зазначені в статті 3 цього Договору, включаючи всі їх частини і всі підвищення, надбавки та доплати.

Згідно із статтею 3 Договору, він поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством:

в Україні - 1) допомога по тимчасовій непрацездатності; 2) допомога по материнству; 3) медичні послуги; 4) пенсії по інвалідності; 5) пенсії за віком; 6) пенсії за вислугу років; 7) пенсії в разі втрати годувальника; 8) відшкодування шкоди у випадку трудового каліцтва, професійного захворювання або смерті з цих причин; 9) допомога на поховання; 10) допомога по безробіттю; 11) сімейні допомоги; 12) соціальні пенсії.

в Латвійській Республіці - 1) допомога по тимчасовій непрацездатності; 2) допомога по материнству; 3) медичні послуги; 4) пенсії по інвалідності; 5) пенсії за віком; 6) пенсії за вислугу років; 7) пенсії в разі втрати годувальника; 8) відшкодування шкоди у випадку трудового каліцтва, професійного захворювання або смерті з цих причин; 9) допомога на поховання; 10) допомога по безробіттю; 11) сімейні допомоги; 12) державні допомоги соціального забезпечення.

Відповідно до статті 20 Договору допомоги і відшкодування шкоди в разі трудового каліцтва, професійного захворювання або смерті з цих причин призначає і виплачує Компетентна установа тієї Сторони, законодавство якої поширювалось на особу під час виконання роботи, що привела до отримання трудового каліцтва або наступання смерті, або під час виконання нею останній раз трудової діяльності, яка спричинила виникнення професійного захворювання, навіть у випадку, якщо професійне захворювання вперше констатоване на території іншої Сторони.

Позивач отримав трудове каліцтво під час виконання у 1989 році роботи на території Латвійської Республіки, відтак Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні не може бути відповідальним за призначення та виплату ОСОБА_4 щомісячної страхової виплати, яка є видом відшкодування заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я шкоди та на яку поширюється дія Договору (пункт 8 статті 1 Договору).

У зв'язку з наявністю чинного міжнародного договору, який регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає правомірною відмову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області у призначенні ОСОБА_4 щомісячної страхової виплати втраченого заробітку.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, однак порушили норми матеріального права, то виходячи з приписів статті 229 КАС України, ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року.

Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.