ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" січня 2016 р. м. Київ К/800/26738/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої судді – Васильченко Н.В.,
суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року у справі №804/5783/14 за позовом державного підприємства “Придніпровська залізниця” до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання вимог незаконними,-
в с т а н о в и л а :
У квітні 2014 року державне підприємство “Придніпровська залізниця” звернулося в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому просило: визнати незаконним п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 04.04.2014 року №04-06-05-15/3377 щодо стягнення коштів в сумі 1 254 212,26 грн. з осіб, з вини яких сталося порушення, в порядку встановленому законодавством; визнати незаконним п. 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 04.04.2014 р. №04-06-05-15/3377 щодо стягнення з ТОВ “Спецдорбуд-максима” коштів в сумі 282 373,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка оскаржувані пункти вимоги є неправомірними, оскільки на протязі періоду будівництва оперативно погоджувались та вносились зміни до документації з метою введення в експлуатацію об'єкта в директивні установлені терміни. Пеня та неустойка не нараховувались через відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, претензійно-позовна робота не проводилась, адже роботи виконані в обумовлений договором термін до 31.11.2011 р. Термін закінчення будівництва визначений відкоригованою проектно-кошторисною документацією на осінь 2011 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції та задоволені позовні вимоги. Визнаний протиправним та скасований пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 04.04.2014 року №04-06-05-15/3377 щодо стягнення коштів в сумі 1 254 212,26 грн. з осіб, з вини яких сталося порушення, в порядку встановленому законодавством. Визнаний протиправним та скасований пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 04.04.2014 р. №04-06-05-15/3377 щодо стягнення з ТОВ “СПЕЦДОРБУД-МАКСИМА” кошти в сумі 282 373,54 грн.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішенням Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області, на виконання ухвал Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.01.2014 та від 17.02.2014 у справі № 201/856/14-к, направлених прокуратурою Дніпропетровської області листами від 24.01.2014 р. №17/1-178 та від 20.02.2014р. №17/1-520, на підставі направлень на проведення ревізії від 30.01.2014 р. № 120, від 14.02.2014р. № 185, проведена позапланова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП “Придніпровська залізниця” щодо законності видатків на будівництво у 2011 році вулиці місцевого значення від вул. Панфілова до вул. Горького у м. Марганець Дніпропетровської області ТОВ “СПЕЦДОРБУД-МАКСИМА” за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.
За результатами проведеної ревізії складено акт від 05.03.2014 № 06-19/2.
З метою повного усунення виявлених порушень попередження їх виникнення в подальшому, на підставі п.7 ст.10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” на адресу позивача направлена вимога від 04.04.2014 року № 04-06-05-15/3377 “Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії”.
Відповідно до п.2 Вимоги: ревізією встановлено недоотримання доходів ДП “Придніпровська залізниця” внаслідок не нарахування пені за невиконання ТОВ “СПЕЦДОРБУД-МАКСИМА” зобов’язання щодо своєчасності виконання робіт за договором у сумі 1254212,26 грн., чим порушено п.8.5, 12.1 Договору від 18.03.2011 року №ПР/П-11122/НЮ та ст.625 Цивільного Кодексу, у зв’язку з чим поновити в бухгалтерському обліку підприємства дебіторську заборгованість за несвоєчасне виконання робіт в сумі 1254212,26 грн. Стягнунти кошти з осіб, з вини яких сталося порушення, в порядку встановленому законодавством.
Згідно п.3 Вимоги: ревізією встановлено проведення незаконних витрат коштів ДП „Придніпровська залізниця” у сумі 282373,54 грн., внаслідок завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт ТОВ „СПЕЦДОРБУД-МАКСИМА”, через завищення витрат на спорудженн титульних тимчасових будівель і споруд та розрахунку загальновиробничих виртат без застосування знижувальних коефіцієнтів, чим порушено п. 3.3.10.3 ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженої нказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.03.2009 №114, у зв’язку з чим поновити в обліку дебіторську заборгованість ТОВ „СПЕЦДОРБУД-МАКСИМА” в загальній сумі 282373,54 грн. Стягунти з ТОВ „СПЕЦДОРБУД-МАКСИМА” кошти в сумі 282373,54 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок підприємства.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області доведена правомірність мотивів та наявність підстав для винесення спірної вимоги в оскаржуваній частині.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що Вимога органу державного фінансового контролю в оскаржуваній частині не узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011(далі – Положення) Державна фінансова інспекція України (далі – Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).
Відповідно п.6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.7 ст.10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ(далі – Закон № 2939-ХІІ), згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов’язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обовязки для позивача.
У справі, що розглядається, відповідач пред’явив вимогу від 04.04.2014 року № 04-04-05-15/3377 “Про усунення недоліків за наслідками ревізії”, яка в оскаржуваній частині вказує на виявлені збитки та їхній розмір.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Враховуючи наведене висновки судів попередніх інстанцій, що заявлені позовні вимоги можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства не відповідають діючому законодавству.
З огляду на зазначене постанови суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню за невідповідністю нормам матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з вищенаведених обставин.
Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню.
Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220 222 229 230 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року у справі №804/5783/14 скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову державного підприємства “Придніпровська залізниця” відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: