ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2016 р. м. Київ К/800/27893/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання протиправною відмови відповідача у зарахуванні йому пільгового стажу та перерахунку пенсії; зобов'язання відповідача зарахувати період його роботи з 01.12.1979р. по 31.07.1993р. як трудовий стаж в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, та районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців та зобов'язання відповідача провести перерахунок його пенсії з врахуванням пільгового стажу з 27.07.2014р.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_4 зазначав, що стаж його роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, має бути врахований в пільговому обчисленні, оскільки це передбачено Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967р. «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Укази від 10.02.1960р. та від 26.09.1967р. відповідно), пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №1058-ІV), Постанові Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960р. №148 «Про порядок застосування пільг до осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Постанова №148).

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11.02.2015р. позовні вимоги за період з 27.07.2014р. до 28.07.2014р. залишено без розгляду.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11.02.2015р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015р., позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Богородчанському районі в перерахунку пенсії ОСОБА_4 з врахуванням пільгового стажу; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_4, зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 01.12.1979р. по 08.09.1985р., з 09.09.1985р. по 31.07.1993р., як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області зробити перерахунок пенсії, що виплачується ОСОБА_4 з врахуванням пільгового стажу з 28.07.2014р.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт на посаді кочегара, слюсара по обслуговуванню бурових, помічника бурильника, оператором котельні з 04.12.1974р. по 23.06.2000р. вахтово-експедиційним методом на Україні та Західному Сибіру, з них: з 04.12.1974р. по 30.11.1979р. - робота на Україні; з 01.12.1979р. по 08.09.1985р. - робота вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області), з 09.09.1985р. по 31.07.1993р. - робота вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області), з 01.08.1993р. по 23.06.2000р. - робота на Україні.

З 05.01.1999р. ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області, отримуючи пенсію по віку.

Враховуючи, що при обрахунку стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення, періоди його роботи з 01.12.1979р. по 31.07.1993р. зараховано без врахування кратності, позивач звернувся до відповідача з заявою про їх врахування із розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців та здійснення відповідного перерахунку пенсії, проте отримав відмову, мотивовану тим, що позивачем не надано строкових трудових договорів про роботу у вказаних районах.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що пільгове обчислення стажу передбачено законодавством колишнього СРСР, а робота позивача в зазначений період в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою та довідками, в зв'язку з чим відповідач неправомірно та всупереч приписам пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV не врахував такий набутий ним стаж роботи у пільговому обчисленні.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України відзначає наступне.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV період роботи до 01.01.1991р. в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991р. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10.02.1960р., Постанови №148, Указу від 26.09.1967р.

Указом від 10.02.1960р. передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Згідно зі ст.3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967р. №1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених ст.5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960р., з п'яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960р., незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960р., - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967р. №530/П-28 (далі - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10.02.1960р. і від 26.09.1967р., надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Крім того, абзацом першим пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987р. №794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10.02.1960р., з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26.09.1967р.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960р., в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом за трудовим договором з підприємством, що не було розташовано в цих районах.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 27.10.2015р. у справі №338/1079/14-а та від 02.12.2015р. у справі №338/357/15-а.

Одночасно, слід зазначити, що відповідно до статті 1 Тимчасової угоди від 15.01.1993р. між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно зі статтею 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991р. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р.).

Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Водночас ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993р., ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Законах України "Про пенсійне забезпечення" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про наявність підстав для перерахунку пенсії позивача з врахуванням стажу його роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Тракало В.В.