ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2016 року м. Київ справа № 800/416/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравцова О.В.,

суддів Гончар Л.Я.,

Смоковича М.І.,

Стрелець Т.Г.,

Черпіцької Л.Т.,

секретар судового засідання Корінець Ю.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1.,

представника відповідача Кот О.В.,

представника Державної судової адміністрації

України Степаненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України, про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року ОСОБА_1. (надалі також - позивач) звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України (надалі - відповідач, Рада, ВР України), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України (надалі - ДСА України), Головне управління Державної казначейської служби України, в якому просила визнати протиправною бездіяльність ВР України щодо несвоєчасного розгляду подання Вищої Ради Юстиції про її звільнення з посади судді Первомайського міського суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Позовну заяву обґрунтовувала тим, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала у тривалому розгляді подання Вищої Ради Юстиції про її звільнення у зв'язку із відставкою, вона втратила право на отримання суддівської вихідної допомоги.

Представником відповідача до суду були подані письмові заперечення, в яких зазначено про відсутність протиправної бездіяльності Ради та порушенні прав ОСОБА_1., оскільки ВР України восьмого скликання розглянула заяву позивача про звільнення з посади судді протягом місяця з моменту набуття повноважень народними депутатами (27 листопада 2014 року), тобто у розумний строк.

Представником Державної судової адміністрації України надано до суду заперечення на даний

позов, в яких ДСА України просила відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. У запереченнях вказано про відсутність підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги позивачу, враховуючи дату прийняття постанови ВР України № 59-VII (25 грудня 2014 року), якою позивача було звільнено з посади судді. Також, посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2013 від 19 листопада 2013 року, представник ДСА зазначила, що вихідна допомога судді не є конституційною гарантією незалежності судді, а відсутність її виплати не можна прирівнювати до звуження конституційних прав судді.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі. Також просила стягнути з відповідача судові витрати, що пов'язані із прибуттям до суду.

Представник відповідача та представник ДСА у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечили, просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи та подані документи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні сторін у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

З червня 1982 року позивач займає посаду судді Первомайського міського суду Луганської області, з червня 1987 року по квітень 200 року обіймала посаду голови суду.

20 квітня 2000 року постановою ВР України № 1654-III позивач обрана безстроково суддею вищезазначеного суду.

З жовтня 2000 року займала посаду судді, голови Первомайського міського суду Луганської області.

27 листопада 2013 року ОСОБА_1. звернулась із заявою про відставку.

24 грудня 2013 року рішенням Вищої ради юстиції № 1540/0/15-13 було внесено подання до ВР України про звільнення ОСОБА_1. з посади судді Первомайського міського суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Однак, лише 25 грудня 2014 року постановою ВР України № 59-VIII ОСОБА_1. звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

13 червня 2016 року позивач звернулась із заявою (вх.. № С-257/16 від 14 червня 2016 року) про нарахування та виплату вихідної допомоги у зв'язку з відставкою до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області.

Листом № 1136/16-вих. від 16 червня 2016 року ОСОБА_1. надано відповідь, в якій зазначено про відсутність у неї підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги у зв'язку з відставкою, оскільки визначальною умовою для отримання такої допомоги є вихід у відставку, а не факт виникнення права на відставку. На час прийняття постанови ВР України про звільнення позивача з посади судді стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала виплату вихідної допомоги у зв'язку з відставкою, була виключена на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року, що набрав чинності в цій частині з 1 квітня 2014 року.

Не погоджуючись із тривалим строком розгляду відповідачем подання Вищої ради юстиції про своє звільнення, вбачаючи в цьому протиправну бездіяльність відповідача, позивач звернулась до суду.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність дій при розгляді подання Вищої ради юстиції № 1540/0/15-13 від 24 грудня 2013 року щодо звільнення позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади. В Основному Законі України незалежність як складова конституційного статусу особи та її професійної діяльності визначена лише стосовно суддів і забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади (пункт 27 частини першої статті 85, частини четверта, п'ята статті 126, частини третя, четверта статті 127, стаття 128, пункт 1 частини першої статті 131); забороною впливу на них у будь-який спосіб (частина друга статті 126); захистом професійних інтересів суддів (частина шоста статті 127); підкоренням суддів при здійсненні правосуддя лише закону (частина перша статті 129); особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (пункт 3 частини першої статті 131); державним фінансуванням та належними умовами для функціонування судів і діяльності суддів шляхом визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів (частина перша статті 130); притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суду і судді (частина п'ята статті 129); організацією державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей (частина сьома статті 126); здійсненням суддівського самоврядування (частина друга статті 130); забороною для професійних суддів належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (частина друга статті 127) (пункт 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) (далі - Рішення № 3-рп/2013)).

У Рішенні № 3-рп/2013, з урахуванням правових позицій, висловлених у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Конституційний Суд України зазначив, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, у Рішенні № 3-рп/2013 йдеться про те, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому - у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Згідно зі статтею 100 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Статтею 109 Закону № 2453-VI передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Статтею 111 Закону № 2453-VI передбачено, що порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Розгляд питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови Вищої ради юстиції або члена Вищої ради юстиції, який діє за його дорученням. Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України. У разі неодержання кількості голосів народних депутатів України, передбачених частиною четвертою цієї статті, щодо звільнення з посади судді, обраного безстроково, проводиться повторне голосування. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 20 Закону України № 1861-VI від 10 лютого 2010 року «Про Регламент Верховної Ради України» (надалі - Закон № 1861-VI) до порядку денного сесії Верховної Ради України включаються позачергово без голосування питання про складання присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад.

Положеннями статті 216 Закону № 1861-VI встановлено, що Верховна Рада України звільняє з посад суддів, обраних безстроково, відповідно до частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Згідно з пунктом другим частини другої статті 88 Конституції України підготовку питань про звільнення з посад суддів Конституційного Суду України та суддів, обраних Верховною Радою України безстроково, до розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України організовує Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України.

Порядок роботи Верховної Ради України визначений статтями 82, 83, 84 Конституції України. Відповідно до статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до статті 82 Конституції України Верховна Рада України працює сесійно. Під час сесій проводяться пленарні засідання Верховної Ради, засідання її комітетів та комісій. Верховна Рада на сесійний період визначає коло питань, які підлягають розгляду й вирішенню, складає порядок денний чергової сесії, визначає дні й тижні пленарних засідань, роботи комітетів та комісій, народних депутатів у виборчих округах, встановлює кількість і тривалість щоденних пленарних засідань парламенту тощо. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії. Верховна Рада може прийняти постанову про зміну строків завершення сесії.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Вищої ради юстиції від 24 грудня 2013 року № 1540/0/15-13 про внесення подання до ВР України про звільнення судді Первомайського міського суду Луганської області ОСОБА_1. надійшло до апарату Верховної Ради України 30 грудня 2013 року, однак лише через рік, 25 грудня 2014 року, ВР України постановою № 59-VIII звільнила позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Частиною першою статті 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів дійшла висновку, що Верховна Рада України при розгляді подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_1. з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку діяла з порушенням вимог, передбачених Конституцією та законами України, якими визначено порядок звільнення судді у відставку. Не розглянувши подання Вищої ради юстиції протягом розумного строку, Верховна Рада України допустила протиправну бездіяльність.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (справа № 21-195а15).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1. до ВР України про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання виконати певні дії.

Окрім того, згідно з частинами першою та третьою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до проїзних документів ЦВ № 469684, БП № 290927, БП № 290928, ЦВ № 469685, позивачем були понесені витрати, що пов'язані із прибуттям до суду, у розмірі 1036 грн. 70 коп.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають задоволенню в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення з ВР України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1. судові витрати у розмірі 1036 грн. 70 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтею 18, 159-163, 171-1 КАС України -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України, про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання виконати певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо несвоєчасного розгляду подання Вищої Ради Юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Первомайського міського суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Стягнути на користь ОСОБА_1. судові витрати в розмірі 1036 грн. 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Верховної Ради України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді