ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" серпня 2015 р. м. Київ К/800/42710/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Леонтович К.Г.,
Розваляєва Т.С.,
секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,
за участю:
представника позивача Сапуга Ю.О.,
представника відповідача Піддубняк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» до Львівської митниці Міндоходів України, Управління державного казначейства у Пустомитівському районі Львівської області про визнання дій протиправними,
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2013 року ТОВ «Блюм Україна» (надалі також- позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів (надалі - відповідач Митниця), Управління державного казначейства у Пустомитівському районі Львівської області, в якому просило:
1. визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів:
- № 209000003/2013/400047/2 від 3 червня 2013 року,
- № 20900000/2013/400051/2 від 10 червня 2013 року,
- № 20900000/2013/000066/2 від 15 липня 2013 року;
2. визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації:
- № 209160000/2013/000114від 3 червня 2013 року,
- № 209160000/2013/000121 від 10 червня 2013 року,
- № 209160000/2013/000150 від 15 липня 2013 року;
3. зобов'язати Управління державного казначейства у Пустомитівському районі Львівської області повернути надміру сплачене до державного бюджету ввізне мито в сумі 27036,31 грн. та ПДВ в сумі 59481,16 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив судові рішення скасувати, прийнявши нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем надіслано до суду заперечення на дану касаційну скаргу. Зазначено, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014року є такими, що винесені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до ліцензійного листа клмпанія «Юліус Блюм Гмбх» надає Товариству виключне та ексклюзивне право на продаж товарі під ТМ «BLUM» на території України.
12 травня 2011 року між компанією «Юліус Блюм ГмбХ» (Продавець), та ТОВ «Блюм Україна» (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 12/05/2011 (надалі - Договір), відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод № 1 від 2 червня 2011 року та № 2 від 27 червня 2011 року до даного договору, продавець продає, а покупець купує меблеву фурнітуру (петельні, роликові та підйомні системи), монтажні допоміжні засоби, враховуючи інші комплектуючі механізми та обладнання інструменти, свердлильні верстати,комплектуючі і запасні частини до них (лінійки, столи робочі, матриці, головки), згідно додатків до договору, які складаються на кожну поставку і є його невід'ємною частиною.
Поставка здійснюється на умовах СІР Пасіки-Зубрицькі (Україна), витрати по перевезенню несе продавець.
Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Договору в ціну товару включається вартість страхування товару, тари, транспортного збору, упаковки і маркування та доставка до складу покупця, а загальна вартість Договору становить 100000000,00 євро.
Оплата товару здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому видано інвойс, але не пізніше 90 днів з дати видачі інвойсу, в євро в повному обсязі на рахунок продавця безготівковим банківським переказом. Згідно з пунктом 2.4, право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару перевізнику. Дія Договору закінчується 31 грудня 2015 року.
В додатку № 111 від 29 травня 2013 року до Договору перелічено найменування товару, що придбавався позивачем, на загальну суму 87030,73 грн.
В додатку № 112 від 5 червня 2013 року до Договору перелічено найменування товару, що придбавався позивачем, на загальну суму 107078,59 грн.
В додатку № 121 від 11 липня 2013 року до Договору перелічено найменування товару, що придбано позивачем, на загальну суму 80219,68 грн.
Відповідно до рахунків-фактур, виставлених подавцем компанією "Юліус Блюм ГмбХ" покупцю Товариству, за період з 29 травня 2013 року по 11 липня 2013 року останнім було придбано товари на загальну суму 274329,00 євро. В рахунку вказані номери замовлення, транспортної накладної, перевізник.
3 червня 2013 року позивач звернувся до Митниці для оформлення вантажу за вищевказаним договором шляхом подання вантажно-митної декларації № 209160000/2013/008449, на підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації додано рахунки-фактури № 981529, 981530, 981531, 981532 від 29 травня 2013 року.
10 червня 2013 року позивач звернувся до Митниці для оформлення вантажу за вищевказаним договором шляхом подання вантажно-митної декларації № 209160000/2013/008811 на вантаж. На підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації додані рахунки фактури № 984239, 984240, 984241, 984241 від 5 червня 2013 року.
15 липня 2013 року позивач звернувся до Митниці для оформлення вантажу за вищевказаним договором шляхом подання вантажно-митної декларації № 209160000/2013/0010631 на вантаж. На підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації додано рахунки-фактури № 100006, 100007, 100008 від 11 липня 2013 року та додаткову угоду № 1 від 2 червня 2011 року до договору купівлі-продажу № 12/05/2011 від 12 травня 2011 року.
3 червня 2013 року, 10 червня 2013 року, 15 липня 2013 року відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/400047/2, № 20900000/2013/400051/2, № 20900000/2013/000066/2, в яких зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами проведеної процедури консультації з декларантом згідно зі статтею 57 Митного кодексу України досягнуто згоди щодо неможливості застосування наступних методів визначення митної вартості , а саме, методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Декларанту був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана.
На основі вищенаведених рішень Митницею були видані картки відмов у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 3 червня 2013 року № 209160000/2013/00114, від 10 червня 2013 року № 209160000/2013/00150, від 15 липня 2013 року № 209160000/2013/00121.
Не погоджуючись із даними рішеннями Митниці, позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що відповідач мав усі правові підстави для застосування резервного методу № 6, оскільки Товариство не надало жодних додаткових документів згідно з вимогами Митниці, а ті, що були подані - виявилося не достатньо для застосування жодного, окрім резервного методу.
Колегія суддів із даним висновком не погоджується з огляду на наступне.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, лише при наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.
Окрім того, сумніви митниці у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною четвертою статті 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 1 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як вбачається з оскаржуваних рішень обґрунтовуючи свої сумніви у правильності визначеної митної вартості, митниця зазначила, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а тому декларанту необхідно додатково надати документи:
- до митної декларації № 209160000/2013/008449 від 3 червня 2013 року слід було додати: інформацію щодо наявності або відсутності факту сплати платежів за використання торгівельної марки; банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
- до митної декларації № 209160000/2013/008811 від 10 червня 2013 року слід було додати інформацію щодо наявності або відсутності факту сплати платежів за використання торгівельної марки; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; базовий прайс-лист виробника; інформація зовнішньоторговельних організацій щодо вартості сировини. Митний брокер ОСОБА_6 з даним переліком ознайомилася, пройшла письмову консультацію з митним органом та просила визначити митну вартість на основі вже поданих документів, за відсутності витребуваних;
- до митної декларації № 209160000/2013/0010631від 15 липня 2013 року слід було додати інформацію щодо наявності або відсутності факту сплати платежів за використання торгівельної марки; банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Митний брокер ОСОБА_6 з даним переліком ознайомилася, пройшла усну консультацію з митним органом, подала інформацію про відсутність сплати платежів за використання торгівельної марки та інформацію щодо вартості сировини на товари. Просила визначити митну вартість на основі вже поданих документів, за відсутності витребуваних.
Водночас, колегія судді зазначає, що Митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути сумніви щодо достовірності наданої декларантом інформації. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верхового Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.
Таким чином, визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень, оскільки митницею витребувано додаткові документи за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових під час подання МД.
Оскільки висновки судів ґрунтуються на не правильному застосуванні норм матеріального права, то скарга позивача в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмов в прийнятті митних декларацій підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог Товариства до Управління державного казначейства у Пустомитівському районі Львівської області про зобов'язання повернути надміру сплачене до державного бюджету ввізне мито в сумі 27036,31 грн. та ПДВ в сумі 59481,16 грн., то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 264 Митного кодексу визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.
У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення (затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364) та Порядком взаємодії (затверджений наказом Державної митної служби України Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
При цьому за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-21а14.
Крім того, у постанові від 7 вересня 2012 року (справа № 21-242а12) Верховний Суд України висловив таку правову позицію: аналіз статті 266 МК, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2006 року № 1766, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення коштів задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення у справі.
Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/400047/2 від 03.06.2013 року, № 20900000/2013/400051/2 від 10.06.2013 року, № 20900000/2013/000066/2 від 15.07.2013 року.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації: № 209160000/2013/000114від 03.06.2013 року, № 209160000/2013/000121 від 10.06.2013 року, № 209160000/2013/000150 від 15.07.2013 року.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Кравцов О.В.
Судді Леонтович К.Г.
Розваляєва Т.С.