ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2015 р. м. Київ К/800/32245/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівГончар Л. Я., Маслія В. І.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Свердловськекологія" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Свердловськекологія" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук А В. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Свердловськекологія" звернулось з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук А. В., в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав їх обтяжень № 7409137 від 30 жовтня 2013 року; зобов'язати провести реєстрацію права власності на комплекс виробничих будівель і споруд.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що наказом Міністра вугільної промисловості від 30 грудня 1996 року № 671 «Про створення ДВАТ шляхом перетворення державних підприємств ВО «Свердловантрацит» останнє перетворено, зокрема, у ДВАТ «Свердловськекологія».

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна по Луганській області від 03 червня 2013 року № 532 затверджено перелік нерухомого майна, яке передано до статутного капіталу Приватного акціонерного товариства «Свердловськекологія» згідно додатку.

03 жовтня 2013 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Свердловського міського управління юстиції з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо права власності Товариства на комплекс виробничих будівель і споруд, що розташований: Луганська обл., м. Свердловськ, м. Червонопартизанськ, вул. Підстанція, 10.

До заяви позивачем долучені необхідні для реєстрації документи, що підтверджується карткою прийому заяви № 6384735.

За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів 30 жовтня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Сидорчуком А. В. прийнято рішення № 7409137 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, з якого вбачається, що підставою для відмови стала невідповідність поданих документів вимогам та неможливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. А саме: в порушення вимог пункту 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, не подано копію документу, що посвідчує особу уповноваженої особи та копію його реєстраційного номера облікової картки.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач заявив цей позов.

Відмовляючи в задоволені позову, суди виходили з його безпідставності.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1952), постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (далі - Порядок № 703).

Пункт 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Пунктом 23 Порядку № 703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Водночас, відповідно до п. 13. Порядку у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття. Якщо заявник не усунув протягом п'яти робочих днів після отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію обставини, що були підставою для його прийняття, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Між тим, як встановлено судами, доказів про те, що розгляд заяви позивача про державну реєстрацію зупинявся, відсутні, що вказує на порушення відповідачем порядку прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів про відмову в позові в частині визнання недійсними та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог Закону.

Щодо вимоги про зобов'язання вчинити дії, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Таке втручання не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Таким чином вимога про зобов'язання зареєструвати право не підлягає задоволенню, оскільки призведе до того, що суд перебере на себе повноваження відповідача та втрутиться в його дискреційні повноваження.

За таких підстав, колегія судів погоджується з висновками судів про відсутність підставі для задоволення позову у такий спосіб.

Разом з тим, для повного захисту прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву Товариства про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо права власності Товариства на комплекс виробничих будівель і споруд, що розташований: Луганська обл., м. Свердловськ, м. Червонопартизанськ, вул. Підстанція, 10.

Оскільки під час вирішення справи судами допущені порушення норм матеріального права, то судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Свердловськекологія" задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук А. В. про відмову в державній реєстрації прав їх обтяжень № 7409137 від 30 жовтня 2013 року.

Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо права власності Товариства на комплекс виробничих будівель і споруд, що розташований: Луганська обл., м. Свердловськ, м. Червонопартизанськ, вул. Підстанція, 10.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: