ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2015 р. м. Київ К/800/37822/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі № 806/8571/13-а за позовом Державної фінансової інспекції в Житомирській області до Управління фінансів Коростишівської районної державної адміністрації про зобов'язання виконати вимогу, - ВСТАНОВИЛА:Державна фінансова інспекція в Житомирській області звернуласьв суд з позовом до Управління фінансів Коростишівської районної державної адміністрації, в якому просила зобов'язати Управління фінансів Коростишівської районної державної адміністрації виконати п. 2,3,4,5,6,7 Вимоги від 12.08.2013 р. №06-17/1176 щодо відшкодування втрат бюджетних коштів в сумі 619712,57 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Управління фінансів Коростишівської районної державної адміністрації виконати пункти 2, 4, 5, 6, 7 вимоги про усунення порушень від 12.08.2013 року № 06-17/1176. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено..

Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням, Державна фінансова інспекція в Житомирській області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, уповноваженими особами ДФІ в Житомирській області проведено ревізію дотримання бюджетного законодавства та фінансово-господарської діяльності в Управлінні фінансів Коростишівської районної державної адміністрації за період з 01.01.2010 по 01.06.2013 року, за результатами якої складено акт № 61-09/67 від 06.08.2013 року.

На підставі висновків акта ревізії Управлінню фінансів Коростишівської РДА було надіслано лист-вимогу від 12.08.2013 року за № 61-17/1176 про усунення порушень, виявлених ревізією дотримання бюджетного законодавства та фінансово-господарської діяльності.

Судами також встановлено, що пункти 2,3,4,5,6,7 Вимоги від 12.08.2013 р. №06-17/1176 стосуються відшкодування підконтрольною установою завданих збитків, спричинених правопорушенням у сфері бюджетного законодавства.

Відповідачем не було в повній мірі виконано вищезазначені пункти вимог, у зв'язку з чим, відповідач звернувся в суд з позовом про зобов'язання виконати законні вимоги органу державного фінансового контролю.

З цього приводу колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже, позивачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для підконтрольної установи.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Як випливає із суті заявлених позовних вимог та встановлено судами попередніх інстанцій, органом державного фінансового контролю пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов.

Даний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року №21-40а14, №21-63а14, від 13 травня 2014 року № 21-89а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Аналізуючи вищезазначені норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про неможливість стягнення збитків, завданих внаслідок порушення підконтрольною установою норм фінансового законодавства, у примусовому порядку шляхом заявлення позову про зобов'язання вчинити дії, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області - задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Житомирській області до Управління фінансів Коростишівської районної державної адміністрації про зобов'язання виконати вимогу - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: