ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2015 р. м. Київ К/800/66297/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року у справі № 804/12892/13-а за позовом комунального закладу "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня №3 ім. проф. М.Ф. Руднєва" Дніпропетровської міської ради до державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги від 12.09.13 № 04-04-05-15/11238, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року комунальний заклад "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня № 3 ім. проф. М.Ф. Руднєва" звернувся в суд з позовом до державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги від 12.09.2013 року № 04-04-05-15/11238.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункт 2 вимоги є не обґрунтованим, оскільки договір між Позивачем та ДЗ "ДМА" укладений на виконання наказу Міністерства охорони здоров'я України № 174 від 05.06.97 "Про затвердження Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я", згідно з п.1.5 якого, витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого медичного закладу освіти III, IV рівнів акредитації(закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту), а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази - за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу. Крім того, фінансування позивача з різних бюджетів не відбувалось: діяльність позивача(в тому числі в межах спільної діяльності) фінансувалась за рахунок місцевого бюджету, а фінансування ДЗ "ДМА" (в тому числі в межах спільної діяльності) здійснювалось з державного бюджету. За рахунок отриманих від бюджетів коштів кожна зі сторін правочинів про співробітництво окремо зробила свій вклад на досягнення суспільно необхідної мети, якою не є утриманням або фінансуванням одного чи другого закладу. Таким чином, оплата комунальних послуг, здійснена позивачем в зв'язку з утриманням приміщень, які використовуються спільно з кафедрою ДЗ "ДМА" на загальну суму 86241,30 грн., не є порушенням ст. 85 Бюджетного кодексу України, пп. 20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року, ст. 1130 Цивільного кодексу України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року, позовні вимоги задоволені. Скасований п. 2 вимоги, оформленої листом державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області № 04-04-05-15/11238 від 12.09.2013 року в частині покладення на комунальний заклад "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня № 3 ім. проф. М.Ф. Руднєва" Дніпропетровської обласної ради обов'язку відобразити дебіторську заборгованість у формі № 7 м "Звіт про заборгованість бюджетних установ" у сумі 86 241,30 грн. перед ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" та стягнути з ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" незаконно сплачені лікарнею кошти в сумі 86 241,30 грн., в іншому випадку стягнути з осіб, винних у незаконних видатках, шкоду в сумі 86 241,30 грн. у порядку, встановленому законодавством України. Стягнуто з Державного бюджету України на користь комунального закладу "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня № 3 ім. проф. М.Ф. Руднєва" (код ЄДРПОУ -01985050) витрати по сплаті судового збору в сумі 862,41 грн.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області в період з 27.06.13 по 01.08.13 відповідно до п. 1.2.2.3 плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Дніпропетровській області на II квартал 2013 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності комунального закладу "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня № 3 ім. проф. М.Ф.Руднєва" Дніпропетровської обласної ради за період з 01.07.10 по 31.12.12 та завершений звітній місяць 2013 року. Результати ревізії оформлені Актом від 16.08.13 № 04-16/99. За змістом вказаного акту ревізію встановлене порушення позивачем, зокрема вимог п. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України від 08.07.10 в частині заборони здійснення видатків на фінансування бюджетних установ з двох бюджетів та пп. 20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.02 № 228, зі змінами в частині того, що при визначенні обсягів видатків враховується об'єктивна потреба в коштах установи виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, та що до видатків кошторисів можуть включатися тільки видатки, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи.

Наведені висновки зроблені відповідачем за результатами дослідження договору про співробітництво від 18.12.08 № 44, укладеного між лікарнею та ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" (далі - Академія, ДДМА) відповідно Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.97 № 174 та з метою спільної організації, удосконалення і забезпечення медичною допомогою населення регіону, що обслуговується, проведення навчально-виховного процесу, навчання студентів, лікарів-інтернів, клінічних ординаторів, аспірантів, магістрів, підготовки та перепідготовки медичних кадрів, в тому числі працівників лікарні, а також у проведенні наукових досліджень і розробок ефективних методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації хворих. За змістом вказаного договору для проведення навчально-виховного процесу та іншої спільної діяльності в приміщеннях лікарні розміщена кафедра госпітальної педіатрії № 2 і неонатології площею 56,5 кв.м. На підставі перевірки прийнята вимога від 12.09.13 № 04-04-05-15/11238, відповідно до п.2 якої на позивача покладений обов'язок відобразити дебіторську заборгованість у формі № 7 м "Звіт про заборгованість бюджетних установ" у сумі 86241, 3 грн. перед ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" та стягнути з ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" незаконно сплачені лікарнею кошти в сумі 86241,3 гривень, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у незаконних видатках, шкоду в сумі 86241,3 грн. у порядку, встановленому законодавством України.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області не було доведено правомірності мотивів та наявності підстав для винесення пункту 2 вимоги від 12.09.2013 року № 04-04-05-15/11238, відтак вона є протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011(далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Відповідно пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ(далі - Закон № 2939-ХІІ), згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Однак судами безпідставно не взято до уваги, що у вимогах викладених у п. 2 листа-вимоги відповідача від 12.09.2013 року № 04-04-05-15/11238 йдеться про усунення порушень, виявлених під час ревізії, що вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку стосовно того, що оскаржуваний пункт вимоги породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача з огляду на наступне.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10 лютого 2015 року у справі № 21-632а14, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Враховуючи наведене висновки судів попередніх інстанцій, що заявлені позовні вимоги можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства не відповідають діючому законодавству. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню за невідповідністю нормам матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з вищенаведених обставин.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню з винесенням постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року у справі № 804/12892/13-а скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову комунального закладу "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня №3 ім. проф. М.Ф. Руднєва" Дніпропетровської міської ради відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: