ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Київ справа № 800/212/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

Швеця В.В.,

Штульмана І.В.,

та секретаря Музички Н.В., за участю позивача ОСОБА_4 та представника відповідача Селіванова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат,

встановила:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України, в якому, з урахуванням уточнень і доповнень до позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо незабезпечення регулярного оновлення на її офіційному веб-сайті публічної правової інформації стосовно законодавчого акту, зокрема тексту статей 2, 6, 10 чинного станом на 01 січня 2015 року Закону України №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», у зв'язку із закінченням 31 грудня 2008 року терміну дії змін, внесених в цей Закон пунктом 98 розділу II Закону України № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а також у зв'язку з визнанням неконституційними зазначених змін до Закону Конституційним Судом України в Рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008; зобов'язати Верховну Раду України оновити на її офіційному веб-сайті публічну правову інформацію, тобто тексти статей 2, 6, 10 Закону України №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» оприлюднити в редакції Закону України №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»; компенсувати позивачу документально підтверджені судові витрати у сумі 346,01 грн, пов'язані із прибуттям до суду, а також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб (добові витрати) з 12 по 14 серпня 2015 року у сумі 90,00 грн, тобто всього суму 436,01 грн.

Свої позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтував тим, що Верховна Рада України, у особі Апарату Верховної Ради України, не забезпечила регулярне оновлення на її офіційному веб-сайті достовірної правової інформації щодо законодавчого акту, зокрема тексту, чинного станом на 01 січня 2015 року, Закону України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», у зв'язку з визнанням неконституційними Конституційним Судом України в Рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 змін, внесених в цей закон Законом України №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», чим порушила основні принципи інформаційних відносин: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність, достовірність інформації, тобто проявила бездіяльність.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовну заяву та просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав і просив відмовити в задоволенні позову, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

21 квітня 2015 року ОСОБА_4, реалізуючи своє право вносити в органи державної влади пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, а також на участь в управлінні державними справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади, звернувся до Верховної Ради України в порядку Закону України №393/96-ВР «Про звернення громадян» з пропозицією №229 привести тексти законів у, так званих, «поточних» редакціях, опублікованих на офіційному веб-порталі Верховної Ради України, у відповідність з чинними редакціями законів. В першу чергу пропозиція позивача стосувалась тексту Закону України №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення». На думку ОСОБА_4, порушене ним питання у пропозиції, є важливим, оскільки застосування підприємствами, установами, організаціями, Фондами соціального страхування і суддями усіх інстанцій положень Закону, що втратили чинність, призвело до важких наслідків, проявом яких є недоплата індексації населенню у сумі десятки мільярдів гривень, а також до ухвалення судами незаконних рішень.

Разом з тим, ОСОБА_4 зазначив, що доказом недостовірності тексту Закону №1282-ХІІ, оприлюдненого на офіційному веб-сайті, а також у базі даних актів Верховної Ради України, слугує копія тексту чинного, на думку Апарату, станом на 01 січня 2015 року Закону №1282-ХП, який позивач отримав від Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Верховної Ради України у додатку до супровідного листа від 30 червня 2015 року №04-32/21-43. Недостовірність отриманої від відповідача копії Закону №1282-ХІІ, тобто невідповідність чинному станом на 01 січня 2015 року тексту Закону №1282-ХІІ, полягає у тому, що тексти статей 2, 6, 10 Закону зазначені, у змінених Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI редакціях. Зазначені зміни до Закону №1282-ХІІ на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані неконституційними. У статті 10 копії Закону №1282-ХІІ відсутня частина четверта, яка є чинною (була виключена з 01 січня 2008 року на підставі Закону України №107-VI). Таким чином, позивачем було зроблено висновок, що текст Закону №1282-ХІІ, який відповідач вважає чинним, вміщує положення, які втратили чинність з 22 травня 2008 року, тобто тексти статей 2, 6, 10 Закону №1282-ХІІ, оприлюднені на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, є недостовірними.

12 травня 2015 року позивач отримав від Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України лист від 08 травня 2015 року №07/9-252, яким йому було відмовлено у прийнятті пропозиції №229, з підстав, що рішення стосовно текстів чинних редакцій законів України з метою реалізації Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року може бути прийнято лише законодавчим органом, а Апарат Верховної Ради України не наділений повноваженнями щодо зміни чи інтерпретації прийнятих парламентом законів України.

Не погоджуючись із тим, що відповідач не прийняв пропозиції позивача та надав йому необґрунтовану відповідь, чим порушив його особисті права, ОСОБА_4, вважаючи, що Верховна Рада України допустила бездіяльність, оскаржив її в судовому порядку.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року №1861-VI, та Положенням про Апарат Верховної Ради України, затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України №459 від 31 травня 2000 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 75, 76 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої вдали в Україні. Як орган державної влади ВР України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізується спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях ВР України під час її сесій. Визначення ВР України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. ВР України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Відповідно до статей 85, 87, 89, 92, 96 Конституції України до основних конституційних повноважень ВР України належить, зокрема, внесення змін до Конституції України, призначення всеукраїнського референдуму, прийняття законів, постанов та інших актів, визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, затвердження Державного бюджету України.

Згідно зі статтею 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до статті 7 Регламенту Верховної Ради України організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради.

Апарат Верховної Ради України діє на основі Положення про Апарат Верховної Ради України.

Частинами першою, шостою статті 1 Положення про Апарат Верховної Ради України передбачено, що Апарат Верховної Ради є органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України.

Апарат Верховної Ради України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до частини першої статті 101 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Згідно з підпунктом 3 пункту 8 Положення про Апарат Верховної Ради України у сфері документального забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат організовує опублікування актів Верховної Ради України та інших офіційних матеріалів, надає інформацію щодо проходження підписаних законодавчих актів та оприлюднює її на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

Підпунктами 6 і 7 пункту 9 цього Положення також передбачено, що у сфері інформаційного та комп'ютерно-технологічного забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат забезпечує функціонування офіційного веб-сайту Верховної Ради України, оприлюднення на ньому інформації, передбаченої Законом України «Про доступ до публічної інформації» та іншими законодавчими актами, та формує бази даних актів Верховної Ради України, забезпечує доступ користувачів до баз даних законодавчих актів зарубіжних країн.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки обов'язок щодо оприлюднення і регулярного оновлення публічної правової інформації на веб-сайтах Верховної Ради України забезпечує Апарат Верховної Ради, то підстав для визнання бездіяльності Верховної Ради України як колегіального органу щодо незабезпечення регулярного оновлення на її офіційному веб-сайті публічної правової інформації стосовно законодавчого акту та зобов'язувати її оновлювати цю інформацію немає.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративний суд України дійшла висновку про відмову в задоволенні заявленого позову.

Оскільки судове рішення ухвалюється не на користь позивача, то в силу статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати на користь позивача не присуджуються.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159 - 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути переглянута Верховним Судом України.

Головуючий М.М. Заїка

Судді В.І. Ємельянова

М.М. Олексієнко

В.В. Швець

І.В. Штульман