ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2016 р. м. Київ К/800/8282/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Максименко Я.П.,

відповідача - Білик А.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016

у справі № 826/22172/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "А.V. Інжиніринг" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними і скасування цього податкових повідомлень-рішень від 03.07.2015 № 22126552208, № 21926552208 та № 22026552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариство документально підтвердило право на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за реальними господарськими операціями з придбання підрядних робіт у задекларованих контрагентів - товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» (далі - ТОВ «Чиста Вода СП») та у товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Класика комфорту» (далі - ТОВ «БК «Класика Комфорту»), тоді як Інспекцією не спростовано належними засобами доказування фактів господарської діяльності, засвідчених первинними документами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не надано належної правової оцінки обставинам щодо фіктивного характеру діяльності ТОВ «Чиста Вода СП» (що засвідчено, зокрема, вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 05.08.2015 у справі № 755/14554/15-к) з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, зроблених при розгляді аналогічного спору; стверджує про відсутність у спірних постачальників об'єктивної можливості виконати розглядувані роботи в силу браку матеріальних та трудових ресурсів, тоді як подання платником формального складеного пакету документів не може підтверджувати обґрунтованість податкової вигоди платника за відсутності фактичного руху активів між учасниками поставки.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014. За результатами цієї перевірки відповідачем складено акт від 18.06.2015 № 114/26-55-22-08/35479698 та прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 03.07.2015 № 22126552208, за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1 762 006 грн. за основним платежем та на 440 502 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 03.07.2015 № 21926552208 про збільшення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ на 2 453 920 грн. за основним платежем та на 613 480 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 03.07.2015 № 22026552208, згідно з яким платникові визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 36510 грн.

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії слугували висновки Інспекції про фіктивний характер операцій з поставки позивачеві будівельно-монтажних робіт у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Чиста Вода СП» та з ТОВ «БК «Класика Комфорту».

На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на: неналежне оформлення первинної документації під час виконання розглядуваних операцій; відсутність ознак реальних суб'єктів господарювання у ТОВ «Чиста Вода СП» та у ТОВ «БК «Класика Комфорту» та неможливість виконання ними підрядних робіт у задекларованих обсягах в силу браку матеріально-технічних та трудових ресурсів; також в акті перевірки зазначено, що директор ТОВ «Чиста Вода СП» ОСОБА_3 заперечила свою причетність до діяльності очолюваного нею підприємства; у ході судового розгляду справи відповідачем було подано вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05.08.2015 в кримінальній справі № 755/14554/15-к, за яким ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

За правилами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Аналізуючи аргументи податкового органу, покладені в основу прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суди встановили, що у перевіреному періоді позивачем як генеральним підрядним та спірними постачальниками як субпідрядниками були укладені договори підряду, за якими зазначені контрагента зобов'язалися виконати комплекс будівельних робіт на об'єктах Товариства.

На підтвердження фактичного виконання розглядуваних операцій платником подані первинні документи - податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, які безпідставно визнані судами належним документальним підтвердженням реальності виконання розглядуваних операцій.

Адже зазначені первинні документи не відображають ходу виконання спірних операцій у відповідності з умовами укладених договорів. Договором субпідряду на виконання робіт від 09.09.2013 № 90913/1, укладеним позивачем та ТОВ «Чиста Вода СП», передбачено забезпечення субпідрядником поставку будівельних матеріалів та майданчик, однак доказів виконання відповідних зобов'язань у процесі здійснення спірних операцій позивачем не подано; позивачем не представлено проектної документації, календарного графіку виконання робіт; подані Товариством документи не містять інформації про порядок здійснення позивачем авторського і технічного нагляду за будівництвом, не дозволяють визначити безпосередніх учасників розглядуваних операцій.

Вказані обставини підлягають оцінці у сукупності з доводами Інспекції про відсутність у спірних постачальників об'єктивної можливості виконати підрядні роботи у задекларованих обсягах з огляду на відсутність трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, необхідних для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок.

Також судами безпідставно проігноровано обставини, установлені у вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 05.08.2015 в кримінальній справі № 755/14554/15-к, щодо фіктивного характеру діяльності ТОВ «Чиста Вода СП».

У постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, міститься правовий висновок про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком податкового органу про недобросовісність податкової вигоди, на яку претендує платник за наслідками виконання спірних операцій, та вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти і відмовити у позові.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 95515,52 грн., сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.2016.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 826/22172/15 скасувати.

3. У позові відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір в сумі 95515,52 грн. (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять гривень 52 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько