ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2016 р. м. Київ К/800/27820/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Шведа Е.Ю. секретаря судового засідання - Яроша Д.В.

за участю представника

позивача - Дацко М.С.,

представник відповідача не з»явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року

у справі №813/7667/13-а

за позовом Державного підприємства "Рава-Руський шпалопросочувальний завод"

до Державної фінансової інспекції у Львівській області

про визнання протиправними та скасування вимог, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Державне підприємство "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимог.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати пункти 7, 9, 14, 15-17, 21-23 вимоги про усунення порушень Держаної фінансової інспекції у Львівській області від 12.09.2013 року №05-15м/7065;

- визнати протиправним та скасувати повернення коштів шляхом утримання з працівників за наслідками ревізії.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано п. 7, 9, 14, 15-17, 21-23 Вимоги про усунення порушень Державної фінансової інспекції у Львівській області від 12.09.2013 року №05-15м/7065.

В решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції рішення мотивував тим, що відповідачем не доведено юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних пунктів 7, 9, 14, 15-17, 21-23 вимоги про усунення порушень Держаної фінансової інспекції у Львівській області від 12.09.2013 року №05-15м/7065.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року в частині задоволення позову щодо визнання протиправним та скасування п.7 Вимоги про усунення порушень Державної фінансової інспекції у Львівській області від 12.09.2013 року №05-15м/7065 скасовано та в позові в цій частині відмовлено.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності висновків щодо порушення позивачем зазначених вимог законодавства інспекцією суду не надало.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція у Львівській області до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заперечення від Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на адресу Вищого адміністративного суду України не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДФІ у Львівській області відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи на II квартал 2013 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Рава-Руський ШПЗ» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт від 30.08.2013 року №05-21/10.

За наслідками ревізії, відповідно до п. 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідачем надіслано лист «Про обов'язкові вимоги за результатами ревізії» ДП «Рава-Руський ШПЗ» від 12.09.2013 року №05-15м/7065.

У вказаному листі відповідач, з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, вимагав у позивача, зокрема:

- у пункті 7 - відобразити в обліку дебіторську заборгованість перед ТОВ «Енергомонтажвентиляція» за невиконані роботи в сумі 5,4 тис. грн., провести претензійно-позовну роботу з підрядником щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат шкоду у порядку та розмірах встановлених ст. ст. 130-136 КЗпП України від 10.12.1971 року №322;

- у пункті 9 - стягнути з осіб, винних понаднормативному списанні матеріальних цінностей на суму 27,7 тис. грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130, 136 КЗпП України;

- у пункті 14 - провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів. В іншому випадку стягнути вищевказані кошти з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, у порядку та розмірах встановлених статтями 133-136 КЗпП України. Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків Фонду (єдиного соціального внеску) в сумі 13,7 тис. грн. (зарахувати в рахунок майбутніх періодів);

- стягнути зайво виплачені кошти в сумі 4,4 тис. грн. з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених статтями 127, 136 КЗпП України та вимагає провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків Фонду (єдиного соціального внеску) в сумі 1,7 тис. грн. (зарахувати в рахунок майбутніх періодів);

- вжити заходи щодо повернення коштів, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з одержувачем членських внесків. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у вказаному порушенні, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України.

Вважаючи такі вимоги незаконними, позивач звернувся до суду про їх скасування.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно пп.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п.6 Порядку Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп.4 п.4 Положення Держфінінспекція, зокрема, звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Виходячи з наведеного у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року №21-40а14 та 13 травня 2014 року №89а14.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але при прийнятті рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року -скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі.

В задоволені позову Державного підприємства "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді