ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2016 р. м. Київ К/800/10665/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Тропіна В.В.,

відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПриватного науково-технічного підприємства «Опора» на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 рокута ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 рокуу справі№804/10054/15за позовомПриватного науково-технічного підприємства «Опора»доДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне науково-технічне підприємство «Опора» (далі по тексту - позивач, ПНТП «Опора») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2015 року №0006391501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 06 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19 березня 2015 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПНТП «Опора» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 185480 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9078793915 від 20 січня 2015 року).

За результатами проведеної перевірки 19 березня 2015 року складено акт №1513/151/30261218.

Згідно висновків вказаного акта позаплановою виїзною документальною перевіркою встановлено порушення пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за №1267/26044, внаслідок чого ПНТП «Опора» завищено суму бюджетного відшкодування по податковій звітності за грудень 2014 року у сумі 160664,00 грн.

08 квітня 2015 року на підставі висновків вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0006391501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 160664,00 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 40166,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування в результаті включення до її складу сум від'ємного значення фактично сплачених отримувачем товарів / послуг постачальникам останніх або до Державного бюджету України у періодах його формування .

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України). Саме нормами зазначеної статті регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За результатами аналізу наведених положень, колегія суддів погоджується з твердження позивача про відсутність у Податковому кодексі України обмежень права платника податку на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, фактично сплачених останнім у ціні товару або послуги у попередніх податкових періодах, певним податковим періодом.

У зв'язку з тим, що єдиною помилкою, встановленою відповідачем під час проведення перевірки позивача, було зазначення позивачем у Довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2) в графі «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду…»: сум за квітень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, січень - травень, жовтень, листопад 2013 року, лютий - червень, серпень, вересень 2013 року, колегія суддів приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, що є підставою для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Також частиною 6 названої статті закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Приватного науково-технічного підприємства «Опора» понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 гривень 70 копійок.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного науково-технічного підприємства «Опора» задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі №804/10054/15 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Приватного науково-технічного підприємства «Опора» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

4. Визнати протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 08 квітня 2015 року №0006391501.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного науково-технічного підприємства «Опора» (49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 84а/49, код ЄДРПОУ 30261218) понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна