ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Київ К/9991/70151/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби)

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012

у справі № 2а/0370/2614/11 Волинського окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор»

до 1. Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

2. Головного управління Державного казначейства України у Волинській області

за участю Військового прокурора Луцького гарнізону

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 27.05.2011 № 0001062302, № 0001082302; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 811970,00 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1703,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за серпень 2010 року бюджетного відшкодування з ПДВ, збільшення суми грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки акту перевірки від 12.05.2011 № 2751/23-3/08029701. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 1.8 ст. 1, абзацу «а» підпункту 7.7.2, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2010 року у розмірі 333213,00 грн. по постачальнику 2-ї ланки ПП «Рейсмет-Юг» та в розмірі 478757,00 грн. по постачальнику 2-ї ланки ПП «Універсалпостача» (постачальники ТОВ «Авіа-Комплект» та ТОВ «Авіанормаль», за податковими накладними яких на поставку товарів (запасних частин до авіадвигунів) позивач задекларував податковий кредит в сумі 811970,00 грн.).

За наслідками перевірки ОДПІ відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.05.2011: № 0001062302 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2008 року на 778277,00 грн. та № 0001082302 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ у сумі 33693,00 грн. за основним платежем та 8423,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за серпень 2010 року виникла за рахунок від'ємного значення чистої суми ПДВ, задекларованого за липень 2010 року, яке, у свою чергу, сформовано за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених на користь ТОВ «Авіа-Комплект» та ТОВ «Авіанормаль» за наслідками операцій з поставки позивачу товарів (запасні частини до авіадвигунів) в червні, липні 2010 року.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V, втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів у справі, а саме: договорів купівлі-продажу від 22.12.2009 № 382, № 383, укладених між позивачем (покупець) та ТОВ «Авіанормаль», ТОВ «Авіа Комплект» відповідно, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, копії яких приєднані до матеріалів справи (а.с. 44- 114, т. 1-й), - встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Авіа-Комплект» та ТОВ «Авіанормаль» товарів та відповідно до цих обставин зробили правильний висновок про правомірність формування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені цих постачальників.

ОДПІ у судовому процесі не оспорює поставку позивачу від ТОВ «Авіа-Комплект» та ТОВ «Авіанормаль» товарів, а підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування стало не підтвердження сплати податку до державного бюджету платниками податку в ланцюгу поставок, а саме: ПП «Рейсмет-Юг» та ПП «Універсалпостача», які зазначені в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих ТОВ «Авіанормаль» та ТОВ «Авіа-Комплект»,

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати контрагентами такого платника сум ПДВ до бюджету при умові, що платник податку придбав товари (послуги) та сплатив ці суми в ціні придбання останніх

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (підпункт 7.7.2 цього пункту).

Платник податку, згідно підпункту 7.7.3 цього пункту, може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 ст.200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.7 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.15 у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про неправомірність дій ОДПІ щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в податковому обліку позивача за серпень 2010 року та збільшення суми грошового зобов'язання із ПДВ згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 27.05.2011 № 0001062302, № 0001082302.

При цьому, однак, не можна погодитись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011 № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір; далі - Порядок). Відповідно до пункту 9 цього Порядку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За змістом норм пункту 200.15 ст. 200 ПК, пункту 9 Порядку бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 16.09.2015 у справі за позовом ПАТ «Донагроімпекс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ; в постанові від 31.05.2016 у справі за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на викладене, висновок судів про задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченої суми ПДВ є помилковим. Згідно з правовою позицією Верхового Суду України, викладеною в зазначених вище постановах, способом захисту права платника ПДВ на відшкодування за рахунок бюджетних коштів суми надмірно сплаченого податку є зобов'язання контролюючого органу виконати встановлений правовими нормами обов'язок прийняти висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, та направити такий висновок до органу державної казначейської служби.

Враховуючи те, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову про стягнення на користь позивача суми бюджетного відшкодування не відповідає вказаній позиції Верхового Суду України, ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні.

Відповідно до частини 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (частина 2 цієї статті).

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Згідно з частинами першою, третьою ст. 94 зазначеного Кодексу якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати , здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, які (вимоги) мають майновий характер, керуючись підпунктом 3 пункту 3 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, нормою якого був встановлений розмір судового збору щодо майнових вимог на дату звернення позивач з позовом до суду (22.09.2011), позивачу слід присудити витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ОДПІ як суб'єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби задовольнити частково, змінити постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 27.05.2011 № 00001062302 та № 0001082302.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор» судові витрати у сумі 1700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев

№ К/9991/70151/12