ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Київ К/800/58330/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013

у справі № 1570/5290/2012 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі КП «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.04.2012 № 0002321701 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.03.2012 № 435/17-4/35302819. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпунктів 14.1.54, 14.1.180 пункту 14.1 ст. 14, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 ст. 162, пункту 163.1 ст. 163, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 ст. 168, пункту 171.2 ст. 171, пункту 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (ПК), а саме: не перераховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 865000,00 грн. з виплаченої зарплати у податковому обліку за 2-4 квартали 2011 року. січень 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2012 № 0002321701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 865000,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 216250,00 грн. (оскаржується позивачем у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 216250,00 грн.).

Як встановлено у судовому процесі, позивач не оспорює правомірність податкового повідомлення-рішення в частині збільшення йому грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб у сумі 865000,00 грн. Згідно з частиною 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Спірним є розмір штрафних санкцій, застосованих до позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.04.2012 № 0002321701 на підставі пункту 127.1 ст. 127 ПК.

Відповідно до абзаців першого - четвертого пункту 127.1 ст. 127 ПК ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2012 № 0002321701 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 216250,00 грн., суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт правопорушення з боку позивача встановлено в судовому процесі: при перевірці оборотів по рахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі» встановлено, що в період з 01.04.2011 по 29.02.2012 КП ЖКС «Фонтанський» нараховано та утримано податок на доходи фізичних осіб 1872446,93 грн., а перераховано до бюджету 1204311,56 грн. Однак, з таким висновком можна погодитися лише частково, оскільки він не відповідає правильному застосуванню норми пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як свідчить доданий до матеріалів справи розрахунок штрафних(фінансових) санкцій, санкції застосовані за несплату сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб (заробітна плата за березень 2011 року - січень 2012 року), виплачених в квітні 2011 року - лютому 2012 року. За змістом норми абзацу першого пункту 127.1 ст. 127 ПК, об'єктивною стороною податковим правопорушення, за яке цією нормою встановлена юридична відповідальність, є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Штрафні санкції за несплату позивачем сум податку з виплачених доходів (заробітної плати) в квітні - червні 2011 року, не повинні перевищувати 1,00 грн. за кожне правопорушення (кожний факт несплати податку до бюджету з виплачених доходів), тобто 3,00 грн. У той же час, за правопорушення, які мали місце після 30 червня 2011 року, штрафні санкції можуть бути застосовані до позивача у відповідності до пункту 127.1 ст. 127 ПК. Суд не має права збільшувати обсяг юридичної відповідальності, її підстави, встановлені у рішення суб'єкта владних повноважень, а відтак за несплату податку на доходи фізичних осіб, виплачені в липні 2011 року - лютому 2012 року, до позивача має застосовуватись штрафна санкція у розмірі 120627,00 грн. (865000,00 грн. (загальна сума несплаченого до бюджету податку на доходи, виплачені в квітні 2011 року - лютому 2012 року) - 382492,00 грн. (загальна сума несплаченого до бюджету податку на доходи, виплачені в квітні 2011 року - червні 2011 року) х25%=120627,00 грн. Загальний же обсяг фінансової відповідальності, застосований до позивача правомірно згідно з податковим повідомленням-рішенням, складає 120630,00 грн. (3.00 грн. + 120627,00 грн.), а неправомірно - 95623,00 грн. (216250,00 грн. - 120630,00 грн.).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 09.04.2012 № 0002321701 підлягає скасуванню у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 95623,00 грн.

Що ж до висновку судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про визнання неправомірною позапланової виїзної документальної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 26.03.2012 № 435/17-4/35302819, який став підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, то такий висновок відповідає встановленим у справі обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 81.1 ст. 81 ПК посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Доводи позивача, що його представнику не було надано копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про перевірку, спростовуються встановленими у судовому процесі обставин щодо вручення направлення, про що свідчить підпис головного бухгалтера позивача у направленні на перевірку, копія якого приєднана до спарви (а.с. 73), проведення перевірки в присутності головного бухгалтера та директора позивача, які підписали акт перевірки без зауважень.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» задовольнити частково, змінити постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013, позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 09.04.2012 № 0002321701 в частині застосування до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 95623,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев