ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2016 р. м. Київ К/800/24647/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року

у справі №804/14241/13-а

за позовом Приватного підприємства «Агрофірма Хлібодар»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Агрофірма Хлібодар» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2013 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав акт від 27 серпня 2013 року №337/221/30364137 таким, що не відповідає вимогам законодавства. Визнав протиправними дії відповідача щодо формування в акті від 27 серпня 2013 року №337/221/30364137 висновків про завищення позивачем ПДВ по спеціальним податковим деклараціям (скороченим) за період 01 січня 2012 року по 31 травня 2013 року у розмірі 26 641 730,00 грн. Визнав протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивачем за період з 01 січня 2012 року по 31 травня 2013 року на підставі акту від 27 серпня 2013 року №337/221/30364137, у тому числі дії з виключення з системи АІС «Податковий блок» сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих позивачем за період з 01 січня 2012 року по 31 травня 2013 року. Визнав протиправними дії відповідача щодо висновків акту від 27 серпня 2013 року №337/221/30364137 про порушення позивачем вимог спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. Зобов'язав відповідача відновити показники податкової звітності позивача за спірний період, у тому числі зобов'язав відобразити у системі АІС «Податковий блок» суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих позивачем та відкликати акт від 27 серпня 2013 року №337/221/30364137 з інших Державних податкових інспекцій Міністерства доходів і зборів України, яким він був надісланий раніше. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 березня 2014 року, скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог щодо визнання акту від 27 серпня 2013 року №337/221/30364137 таким, що не відповідає вимогам законодавства; визнання протиправними дій відповідача щодо формування в акті від 27 серпня 2013 року №337/221/30364137 висновків про завищення позивачем розміру ПДВ по спеціальним податковим деклараціям (скороченим) за період 01 січня 2012 року по 31 травня 2013 року у розмірі 26 641 730,00 грн.; визнання протиправними дій відповідача щодо висновків акту від 27 серпня 2013 року №337/221/30364137 про порушення позивачем вимог спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства; зобов'язання відповідача відкликати акт від 27 серпня 2013 року №337/221/30364137 з інших Державних податкових інспекцій Міністерства доходів і зборів України, яким він був надісланий раніше. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Уповноважені особи контролюючого органу на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу від 12 липня 2013 року №15 та направлень від 24 липня 2013 року №262, №263, 3264 провели позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 травня 2015 року, про що склали акт від 27 серпня 2013 року №337/221/30364137, яким встановили порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпунктів 209.1, 209.6, 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено суму ПДВ по спеціальним податковим деклараціям (скороченим) за період з 01 січня 2012 року по 31 травня 2015 року у розмірі 26 641 730,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом були відкориговані показники податкової звітності з податкового кредиту та податкових зобов'язань в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Не погоджуючись з діями контролюючого органу ,щодо коригування показників податкової звітності позивача за період з 01 січня 2012 року по 31 травня 2013 року, на підставі акту від 27 серпня 2013 року №337/221/30364137, у тому числі дії з виключення з системи АІС «Податковий блок» сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих позивачем у спеціальних Деклараціях з ПДВ, позивач оскаржив їх до суду та просив також зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності позивача за спірний період у системі АІС «Податковий блок» суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих позивачем у спеціальних деклараціях з ПДВ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, виходили з безпідставності коригування податкової звітності позивача на підставі акту перевірки, без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення, яке призвело до негативних правових наслідків (у вигляді зміни показників податкових зобов'язань та податкового кредиту), а тому відповідачем порушено права та інтереси позивача, оскільки такі зміни несуть за собою податкові зобов'язання.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України, що у свою чергу виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Згідно з пунктом 75.1 статті Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

При цьому, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, які можуть в подальшому бути враховані податковим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки.

Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків, що зумовлює відсутність порушень у реалізації охоронюваних законом інтересів особи, оскільки в такому разі правомірне притягнення особи до набуття певних благ не обмежується.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

За таких обставин, дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки контролюючим органом були внесені зміни до інформаційній базі даних АІС «Податковий блок» щодо показників податкової звітності позивача за спірний період.

При цьому встановлено, що податкові повідомлення-рішення за наслідками здійснення цієї перевірки контролюючим органом не приймались, що свідчить про те, що виявлені порушення не призвели до донарахування грошових зобов'язань.

Відтак, оскільки акт перевірки не порушує прав позивача, а внесення до інформаційних систем змін без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно і правильно, але їм надана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню у частині задоволення позовних вимог, з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі №804/14241/13-а скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача на підставі акту від 27 серпня 2013 року №337/221/30364137, у тому числі дій з виключення з системи АІС «Податковий блок» сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих позивачем у спеціальних деклараціях з ПДВ за період з 01 січня 2012 року по 31 травня 2013 року та зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності позивача у системі АІС «Податковий блок» суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих позивачем у спеціальних деклараціях з ПДВ за період з 01 січня 2012 року по 31 травня 2013 року та прийняти у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.