ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2016 р. м. Київ К/800/57606/14

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника відповідача Качанка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року

у справі № 825/2228/14

за позовом приватного підприємства «Юнікс-Прінт» (далі - позивач, ПП «Юнікс-Прінт»)

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернігові)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Юнікс-Прінт» звернулось у липні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Чернігові, у якому просило: визнати протиправними дії ДПІ у м. Чернігові по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.08.2012 року по 31.03.2013 року, за результатами якої було складено акт № 187/22/32016184 від 21.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юнікс-Прінт» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.08.2012 року по 31.03.2013 року; визнати протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо коригування показників податкової звітності позивача в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі висновків, зроблених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки № 187/22/32016184 від 21.06.2013 року; зобов'язати ДПІ у м. Чернігові вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту № 187/22/32016184 від 21.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юнікс-Прінт» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.08.2012 року по 31.03.2013 року»; зобов'язати ДПІ у м. Чернігові відновити в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» дані податкової звітності ПП «Юнікс-Прінт» шляхом внесення показників, зазначених у податковій декларації з податку на додану вартість за період з 01.08.2012 року по 31.03.2013 року; зобов'язати ДПІ у м. Чернігові подати суду звіт про виконання цієї постанови не пізніше п'яти робочих днів з дня набрання постановою законної сили; встановити ДПІ у м. Чернігові строк у п'ять днів з дня набрання постановою законної сили для подання звіту про виконання постанови; попередити ДПІ у м. Чернігові про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем було проведено зустрічну звірку ПП «Юнікс-Прінт», за результатами якої складено акт № 187/22/32016184 від 21.06.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ППТОВ «Юнікс-Прінт» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2012 року по 31.03.2013 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем не підтверджено факту реального здійснення господарських операцій за період з 01.08.2012 року по 31.03.2013 року на суму податку на додану вартість 1 966 399,00 гривень з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.08.2012 року по 31.03.2013 року на суму податку на додану вартість 1 998 075,00 гривень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності своїх дій щодо проведення зустрічної звірки ПП «Юнікс-Прінт», результати якої оформлені актом про неможливість проведення зустрічної звірки № 187/22/32016184 від 21.06.2013 року, а також щодо внесення до інформаційних баз відомостей про результати проведення зустрічних звірок позивача на підставі зазначених актів, у зв'язку з чим вони не можуть бути використані відповідачем при визначенні податкових зобов'язань позивача чи інших, пов'язаних з ним господарською діяльністю, суб'єктів правовідносин.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Інформація на запит органу державної податкової служби надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Положеннями пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження: дій службової особи податкового органу, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, відповідно до пункту 4.4 яких (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що дії з проведення зустрічної звірки та з оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість проведення зустрічної звірки є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов'язків, тобто проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, дії з проведення зустрічної звірки платника та зі складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.

Разом з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим висновки судів попередніх інстанцій про те, що під час здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки ПП «Юнікс-Прінт» відповідачем фактично вчинено дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої і складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Чернігові були вчинені дії по проведенню зустрічної звірки ПП «Юнікс-Прінт», а не проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Не можна також погодитись із висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про зобов'язання вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформацію, внесену на підставі акту № 187/22/32016184 від 21.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юнікс-Прінт» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.08.2012 року по 31.03.2013 року» та зобов'язання відновити таку інформацію, виходячи з наступного.

У п. 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до п. 74.1 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п. 74.2 цієї статті).

За змістом вказаних правових норм дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 10.11.2015 року у справі № 21-2479а15, від 17.11.2015 року у справі № 21-2944а15, від 17.11.2015 року у справі № 21-1852а15, від 01.12.2015 року у справі № 21-3133а15.

Виходячи з того, що обставини у справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлені повно та правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про задоволення позовних вимог, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року у справі № 825/2228/14 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Юнікс-Прінт» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько