ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2016 р. м. Київ К/800/27079/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівВеденяпіна О.А. Олендера І.Я.розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року

у справі №П/811/2528/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросоя»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросоя» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 05 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2014 року №0001072206, дії відповідача щодо коригування в підсистемі «Аналітична система» інформаційної системи «Податковий блок» на підставі акту перевірки від 02 червня 2014 року №121/11-23-22-06/38302193, задекларованих позивачем показників податкових зобов'язань за червень 2013 року у сумі 100 905,67 грн. та податкового кредиту за травень 2013 року у розмірі 9 975,00 грн., за червень 2013 року у розмірі 95 940,30 грн. Також зобов'язав відповідача відновити у підсистемі «Аналітична система» інформаційної системи «Податковий блок» задекларовані товариством показники податкових зобов'язань за червень 2013 року у сумі 100 905,67 грн. та податкового кредиту за травень 2013 року у розмірі 9 975,00 грн., за червень 2013 року у розмірі 95 940,30 грн. у розрізі контрагентів, що були відкориговані на підставі акту перевірки від 02 червня 2014 року №121/11-23-22-06/38302193. Крім того, присудив позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 255,78 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи відповідача провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Східопттрейд» за травень 2013 року, ТОВ «Вікторія ЛТД» за червень, липень 2013 року, про що склали акт від 02 червня 2016 року №121/11-23-22-06/38302193, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 185.1, пункту 187.1 та пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 100 906,00 грн.; пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Пордаткового кодексу України, у результаті чого завищено суму податкового кредиту за травень, червень 2013 року на 105 915,00 грн.; пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2013 року на 9 975,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2014 року №0001072206, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 963,00 грн., з яких 9 975,00 грн. за основним платежем та 4 988,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

На підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення податковим органом зроблено коригування у електронних базах даних податкових показників позивача, шляхом внесення інформації щодо висновків податкової перевірки до електронних баз даних в підсистемі «Аналітична система» інформаційної системи «Податковий блок», власником яких є Державна фіскальна служба України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських відносин позивача з контрагентами, відсутність об'єктів оподаткування та не можливість реального здійснення операцій.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту перевіреного періоду на підставі належним чином складних первинних бухгалтерських документів.

Крім того, за висновками судів протиправними є дії податкового органу щодо внесення інформації за висновками податкової перевірки до електронних баз даних в підсистемі «Аналітична система» інформаційної системи «Податковий блок».

З матеріалів справи вбачається, що у перевірений період позивач (покупець) мав господарські відносини з ТОВ «Східопт Трейд» та ТОВ «Вікторія ЛТД» (продавці), фактичне здійснення яких підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Умовами поставки за вказаними договорами є жмих соєвий та соя.

Господарські взаємовідносини з вказаними контрагентами було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно статуту позивача основним видом його діяльності є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво готових кормів для домашніх тварин, виробництво олії та тваринних жирів, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням кормами для тварин.

Використання отриманої позивачем сої та соєвого жмиху підтверджується договорами купівлі-продажу, наявними в матеріалах справи. Відповідно до наявних договорів позивач продавав олію соєву, макуху соєву іншим суб'єктам господарювання після переробки сої та соєвого жмиху.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

У той же час, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ «Східопт Трейд» та ТОВ «Вікторія ЛТД».

При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про те, що чинне податкове законодавство, не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками судів в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо коригування показників позивача в підсистемі «Аналітична система» інформаційної системи «Податковий блок» на підставі акту перевірки та зобов'язання їх відновити.

Так, згідно з пунктам 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

З огляду на приписи статті 74 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Внесена до ІС «Податковий блок» інформація на підставі такого акта використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

За таких обставин, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дії відповідача про внесення даних до ІС «Податковий блок» та зобов'язання відновити задекларовані позивачем показники не відповідає правильному застосуванню вказаних норм Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в зазначеній частині прийняті з порушенням норм матеріального права та привели до ухвалення незаконних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області задовольнити частково.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі №П/811/2528/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області щодо коригування в підсистемі «Аналітична система» інформаційної системи «Податковий блок» на підставі акта Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №121/11-23-22-06/38302193 від 02 червня 2014 року задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросоя» показників податкових зобов'язань за червень 2013 року у сумі 100 905,67 грн. та податкового кредиту за травень 2013 року у розмірі 9 975,00 грн., за червень 2013 року у розмірі 95 940,30 грн. та зобов'язання відновити у підсистемі «Аналітична система» інформаційної системи «Податковий блок» задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросоя» показники податкових зобов'язань за червень 2013 року у сумі 100 905,67 грн. та податкового кредиту за травень 2013 року у розмірі 9 975,00 грн., за червень 2013 року у розмірі 95 940,30 грн. у розрізі контрагентів, що були відкориговані на підставі акта Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №121/11-23-22-06/38302193 від 02 червня 2014 року.

Прийняти у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі №П/811/2528/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Веденяпін О.А. Олендер І.Я.