ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/49681/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Логвиненко А.О.

Донець О.Є.

за участю секретаря судового засідання: Слободян О.М

за участю представника позивача: Тарасюк А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі за позовом ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Державної фінансової інспекції України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Електропівденмонтаж» про визнання протиправною та скасування частково вимоги,

в с т а н о в и л а:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» звернулося з позовом про визнання вимоги Держфінінспекції України від 07.02.2014 року №05-14/148 протиправною частково та її часткове скасування, а саме: в пп.3.4 п.3 вимоги - в частині завищення вартості виконаних робіт на суму 16351,39 грн.; в пп.3.5 п.3 вимоги - повністю, в розмірі завищення вартості виконаних робіт на суму 24000,68 грн.; в пп.3.6 п.3 вимоги - в частині завищення вартості виконаних робіт на суму 8060,72 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року, адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано пункти 3.5., 3.6., 3.4. Вимоги інспекції № 05-14/148 від 07.02.2014 р.

В касаційній скарзі, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, Інспекція, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та переглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекцією проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2013 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2013 р. №05-21/341. Згідно з висновками акту перевірки, ДП «НАЕК «Енергоатом» було завищено вартість виконаних робіт за відповідними договорами, укладеними з ТОВ «КНМП «ЕПМ» та ПАТ «НВО» Укрсовпроект». Виявлені порушення позивачем були частково усунуті.

На підставі акту від 27.12.2013 р. №05-21/341 та з урахуванням виконання підприємством дій, спрямованих на усунення правопорушень, відповідачем складено вимогу від 07.02.2014 року №05-14/148, якою ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов'язано: пп.3.4 п.3: здійснити уточнення загальної вартості виконаних ТОВ «КНМП «ЕПМ» підрядних робіт, зменшивши її на суму 16351,39 грн., яка на думку контролюючого органу, була зайво сплачена позивачем за актами ф.№КБ-2в у зв'язку з порушенням чинного порядку визначення вартості будівництва, відобразити в бухгалтерському обліку ВП РАЕС дебіторську заборгованість за ТОВ «КНМП «ЕПМ» на суму 16351,39 грн. і у випадку несплати зайво сплачених коштів стягнути їх із зазначеного підрядника у претензійно-позовному порядку, а в разі неможливості стягнення коштів з ТОВ «УНМП «ЕПМ», відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду (збитки) за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, у встановленому законодавством порядку; пп.3.5 п.3: здійснити уточнення загальної вартості виконаних ТОВ «КНПМ «ЕПМ» та ПАТ «НВО» Укрсовпроект» підрядних робіт, зменшивши її на суми відповідно 23000,03 грн. та 1000,65 грн., які, на думку відповідача, були зайво сплачені ВП РАЕС за актами ф.№КБ-2в у зв'язку з порушенням чинного порядку визначення вартості будівництва, відобразити в бухгалтерському обліку ВП РАЕС дебіторську заборгованість за ТОВ «КНМП «ЕПМ» та ПАТ «НВО» Укрсовпроект» на зазначені суми і у випадку несплати зайво сплачених коштів стягнути їх із зазначеного підрядника у претензійно-позовному порядку, а в разі неможливості стягнення коштів з ТОВ «КНМП «ЕПМ» та ПАТ «НВО» Укрсовпроект», відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду (збитки) за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, у встановленому законодавством порядку; пп.3.6 п.3: здійснити уточнення загальної вартості виконаних ТОВ «КНМП «ЕПМ» підрядних робіт, зменшивши її на суму 16000,2 0грн., яка була зайво сплачена ВП РАЕС за актами ф.№КБ-2в у зв'язку з порушенням чинного порядку визначення вартості будівництва, відобразити в бухгалтерському обліку ВП РАЕС дебіторську заборгованість за ТОВ «КНМП «ЕПМ» на суму 16000,20 грн. і у випадку несплати зайво сплачених коштів стягнути їх із зазначеного підрядника у претензійно-позовному порядку, а в разі неможливості стягнення коштів з ТОВ «УНМП «ЕПМ», відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду (збитки) за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, у встановленому законодавством порядку.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене дає підстави для висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У даній справі Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-40а14) від 13 травня 2014 року (21-89а14), від 20 січня 2015 року (справа №21-603а14).

Отже висновок судів про задоволення позову не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець