ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/18985/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014

у справі № 821/2389/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

„Нафтотранссервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного

управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправними дій, заборону вчинення дій та

зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафтотранссервіс" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними дії відповідача під час проведення перевірки ТОВ „Нафтотранссервіс", за результатами якої 23 квітня 2013 року складено акт №2390/22.6/30245835 від 23.04.2013 "Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ „Нафтотранссервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ „Саноіл Торг" за період з 01.01.2010 по 01.04.2013" в частині зазначення в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності (безтоварності) фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ „Нафтотранссервіс" по взаємовідносинах з ТОВ „Саноіл Торг", завищення податкових зобов'язань ТОВ „Нафтотранссервіс" по податку на додану вартість та витрат за період з вересня по грудень 2011 року, а також у ІІІ-ІV кварталі 2011 року та податкового кредиту; заборонити ДПІ у м. Херсоні використовувати інформацію, відображену в акті №2390, у тому числі розміщувати інформацію в базах даних відповідача (АС "Аудит", АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України"); зобов'язати ДПІ у м. Херсоні внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в акті № 2390.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ „Саноіл Торг" за період з 01.01.2010 по 01.04.2013 та складено акт № 2390/22.6/30245835 від 23.04.2013.

Перевіркою встановлено, позивач у вересні-грудні 2011 року задокументував податковий кредит у загальній сумі 1656937 грн. по господарським операціям з ТОВ „Саноіл Торг", предметом яких було придбання позивачем нафтопродуктів.

Перевіряючи правомірність відображення в податковому обліку господарських операцій між позивачем та ТОВ „Саноіл Торг", податковий орган посилається на постанову слідчого у кримінальному провадженні № 32013110100000031 від 08.04.2013 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, про проведення перевірки ТОВ „Нафтотранссервіс" по фінансово-господарським відносинам з ТОВ „Саноіл Торг" та подальшої реалізації, придбаних у ТОВ „Саноіл Торг" товарно-матеріальних цінностей. Зазначає, що проведеним досудовим слідством встановлено, що групою осіб створено злочинну схему незаконної мінімізації податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств шляхом використання реквізитів банківських рахунків суб'єктів господарської діяльності, в тому числі, що здійснюють фіктивну діяльність. Згідно вказаної схеми, невстановлені слідством особи, створили документальне оформлення купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання за участю ряду підприємств, в тому числі ПП „Тоэрис", ТОВ „Інфініті", ТОВ „Ценфинторг", що здійснюють фіктивну діяльність, та за участю ТОВ „Саноіл Торг", яке задіяли в якості транзитного підприємства в злочинному ланцюгу незаконної мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. Своїми діями вказана група осіб сприяла діючим підприємствам, серед яких ТОВ „Нафтотранссервіс", в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ „Саноіл Торг" та складено акт від 22.03.2013 №788/22-20/37269136, згідно якого на момент перевірки первинні та інші документи ТОВ „Саноіл Торг" були відсутні через їх викрадення.

Згідно інформаційних баз податкового органу встановлено, що ТОВ „Саноіл Торг" сформувало податковий кредит від контрагента-постачальника ТОВ „Інфініті", яке, в свою чергу було перевірено ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, про що складено акт від 17.01.2013 №164/22-200/37585953. Згідно з актом за юридичною та фактично адресою ТОВ „Інфініті" не знаходиться, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують взаємовідносини з контрагентами до перевірки не надані у зв'язку з їх відсутністю. Проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та його контрагентів не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг, а в подальшому їх реалізацію ТОВ „Інфініті". За результатами проведеного аналізу звітності ТОВ „Інфініті" з'ясовано, що основних фондів підприємство не має, внесок до статутного фонду є мінімальним, на підприємстві офіційно працевлаштована одна особа, складських приміщень та автотранспорту підприємство не має.

Таким чином, відповідач робить висновок про те, що ТОВ „Саноіл Торг" формувало податковий кредит у значних обсягах від ТОВ „Інфініті", яке, в свою чергу, не мало можливостей здійснювати фінансово-господарську діяльність через відсутність необхідних умов, транспорту, персоналу, тобто ці підприємства формували податковий кредит та податкові зобов'язання без реального настання правових наслідків, з метою мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам господарської діяльності, в тому числі і ТОВ „Нафтотранссервіс".

Перевіркою також встановлено, відсутність первинних документів, які підтверджують взаємовідносини між ТОВ „Саноіл Торг" та ТОВ „Нафтотранссервіс", а саме: довіреностей, актів приймання-здачі, платіжних документів, банківських виписок, у зв'язку з чим неможливо визначити обсяги придбання, найменування товару, транспортування, зберігання та обсяги реалізації.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку, що позивач неправомірно відобразив операцію з придбання та продажу нафтопродуктів від ТОВ „Саноіл Торг" у податковій звітності.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

З метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін (п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача заборону використовувати зазначений вище акт при проведенні та оформленні результатів податкових перевірок не підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За правилами пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 2.21 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в автоматизованій системі "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення стосовно позивача не приймалось та, відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались, у податкового органу в даному випадку були відсутні законні підстави для внесення до інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" змін в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 у справі № 821/2389/13-а задовольнити частково, судові рішення скасувати в частині визнання протиправними дії ДПІ у м. Херсоні під час проведення перевірки ТОВ „Нафтотранссервіс" в частині зазначення в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності (безтоварності) фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ "Нафтотранссервіс" по взаємовідносинах з ТОВ „Саноіл Торг", завищення податкових зобов?язань ТОВ „Нафтотранссервіс" по податку на додану вартість та заборону ДПІ у м. Херсоні використовувати інформацію, відображену в акті № 2390, прийняти в цих частинах нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в інших частинах постанову та ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 у справі № 821/2389/13-а задовольнити частково, судові рішення скасувати в частині визнання протиправними дії ДПІ у м. Херсоні під час проведення перевірки ТОВ „Нафтотранссервіс" в частині зазначення в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності (безтоварності) фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ "Нафтотранссервіс" по взаємовідносинах з ТОВ „Саноіл Торг", завищення податкових зобов?язань ТОВ „Нафтотранссервіс" по податку на додану вартість та заборону ДПІ у м. Херсоні використовувати інформацію, відображену в акті № 2390.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтотранссервіс" про визнання протиправними дії відповідача під час проведення перевірки ТОВ „Нафтотранссервіс", за результатами якої 23 квітня 2013 року складено акт №2390/22.6/30245835 від 23.04.2013 "Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ „Нафтотранссервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ „Саноіл Торг" за період з 01.01.2010 по 01.04.2013" в частині зазначення в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності (безтоварності) фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ „Нафтотранссервіс" по взаємовідносинах з ТОВ „Саноіл Торг", завищення податкових зобов'язань ТОВ „Нафтотранссервіс" по податку на додану вартість та витрат за період з вересня по грудень 2011 року, а також у ІІІ-ІV кварталі 2011 року та податкового кредиту та заборону ДПІ у м. Херсоні використовувати інформацію, відображену в акті №2390, у тому числі розміщувати інформацію в базах даних відповідача (АС "Аудит", АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України") відмовити.

В інших частинах постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 у справі № 821/2389/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий М.О. ФедоровСудді Г.К. Голубєва О.І. Степашко