ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/19617/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014

у справі № 818/51/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумська фірма "Усе для

дому"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління

Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сумська фірма "Усе для дому" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000322205 від 17.12.2013.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000322205 від 17.12.2013.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2013 рік та складено акт №1787/2205/01555007/26 від 20.11.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000322205 від 17.12.2013, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій 30638, 97 грн.: 20425, 98 грн. основний платіж, 10212, 99 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за вересень 2013 року.

Між Сумською міською радою та позивачем укладено договори № 29 від 05.03.1996 - земельну ділянку, яка розташована в м. Суми, вул. 9-го Травня, 13, площею 1700 кв.м. та №28 від 05.03.1996 - земельну ділянку, яка розташована в м. Суми, вул. Харківська, 123, площею 18700 кв.м.

Починаючи з 01.01.2011, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 Податкового кодексу України, таким чином розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Тобто, починаючи з 01.01.2011, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Виходячи з наведеного з 01.01.2011 мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх грошової оцінки.

Зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати розмір орендної плати на поточний рік з урахуванням обмежень, визначених пп. 288.5.1 та 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 у справі № 818/51/14 задовольнити, судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 у справі № 818/51/14.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумська фірма "Усе для дому" про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0000322205 від 17.12.2013 відмовити.

Стягнути до Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумська фірма "Усе для дому" (код за ЄДРПОУ 01555007) 365 грн. 40 коп. (триста шістдесят п'ять гривен 40 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий М.О. ФедоровСудді Г.К. Голубєва О.І. Степашко