ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/58114/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Мартиненко Г.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 12.11.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Корпорації „Національний науково-технічний центр наукового приладобудування?, Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014

у справі № 818/1417/14

за позовом Корпорації „Національний науково-технічний центр наукового

приладобудування?

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління

Міндоходів у Сумській області,

Управління державної казначейської служби України у м. Сумах

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Корпорація „Національний науково-технічний центр наукового приладобудування? звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, Управління державної казначейської служби України у м. Сумах про стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України в м. Сумах бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в розмірі 473833, 52 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 280400, 62 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись частково з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у повному розмірі 473833, 52 грн.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Не погоджуючись частково з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області не підлягає задоволенню, а касаційна скарга Корпорації „Національний науково-технічний центр наукового приладобудування? підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь Корпорації "Національний науково-технічний центр наукового приладобудування" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 280401, 62 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 по справі № 2а-1870/5286/11 яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2012 скасовано податкові повідомлення-рішення якими були зменшені суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року та підтверджено правомірність заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість на суму 184248, 62 грн.

Ці обставини згідно ч.1 ст.72 КАС України мають преюдиціальне значення для суду при розгляді даної справи.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що заявлене відшкодування по податку на додану вартість на суму 184248, 62 грн., підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили і не потребують додаткового доказування.

Також судами встановлено, що по іншим контрагентам на загальну суму 96152 грн. Державною податковою інспекцією сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість не зменшувалась та не прийнято податкові повідомлення - рішення.

Таким чином судами попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 280401, 62 грн.

Згідно довідки Державної податкової інспекції № 34162 від 26.062014 сума, яка невідшкодована із Державного бюджету України по деклараціям за березень 2011 року, квітень - липень 2012 року становить 473833, 52 грн.

Стосовно стягнення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 193431, 90 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з п. п. 200.7 та 200.10 ст. 200 зазначеного Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 цього Кодексу за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з п. 200.14 ст. 200 зазначеного Кодексу якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення суми податку на додану вартість по правовідносинам із ТОВ „Транскрафт" (сума податку на додану вартість в розмірі 179246, 13 грн.) та ТОВ „Токмак Трейдинг" (сума податку на додану вартість в розмірі 14179, 90 грн.), суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є передчасними та необґрунтованими, оскільки дані угоди перевіряються в порядку кримінального провадження.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 по справі № 818/8811/13-a, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014, встановлено, що на підставі постанови заступника начальника відділу СУ УМВС України в Сумській області від 11.04.2013 "Про призначення перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства" проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 1844/2260/23634807/27 від 29.05.2013 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0000452260, № 0000462260, № 0000472260, від 03.09.2012 № 0000032206, якими зменшено суми відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню по контрагентам: ТОВ „Транскрафт", ТОВ „Укрроздрібтоваропостач-2011", ТОВ „Токмак-Трейдинг".

За результатами розгляду справи вище зазначені податкові повідомлення-рішення було скасовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен за наслідками перевірки або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

При цьому, право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 193431, 90 грн. не спростовано податковим органом.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги, допустили помилкове тлумачення норм чинного податкового законодавства, а відтак рішення судів в цій частині є помилковими.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції знаходить доводи касаційної скарги позивача обґрунтованими.

Виходячи з того, що оскаржувані судові рішення є помилковими тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості по відшкодування податку на додану вартість в сумі 193431, 90 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У касаційній скарзі позивач просить стягнути з місцевого бюджету на свою користь судові витрати в сумі 5211, 51 грн.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції було ухвалене судове рішення на користь позивача у справі, суд має присудити всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, присудженню з Державного бюджету підлягають здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5211, 51 грн.

За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі № 818/1417/14 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Корпорації „Національний науково-технічний центр наукового приладобудування? на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі № 818/1417/14 задовольнити, постанову та ухвалу суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Корпорації „Національний науково-технічний центр наукового приладобудування? задовольнити, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 473833, 52 грн. (280401, 62 грн. + 193431, 90 грн.), в інших частинах постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі № 818/1417/14 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Корпорації „Національний науково-технічний центр наукового приладобудування? задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі № 818/1417/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

В цій частині прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Корпорації „Національний науково-технічний центр наукового приладобудування? задовольнити, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 473833, 52 грн.

В інших частинах постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі № 818/1417/14 залишити без змін

Стягнути з Державного бюджету України на користь Корпорації „Національний науково-технічний центр наукового приладобудування? 5211 грн. 51 коп. (п'ять тисяч двісті одинадцять гривен 51 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Г.К. Голубєва О.І. Степашко