ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/57149/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівГончар Л. Я., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаїв на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаїв про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми страхового відшкодування та стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Корабельному районі міста Миколаєва з позовом про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення сум невиплачених страхових виплат.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2013 року постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом нового розгляду постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, позов задоволено частково: визнано дії відповідача щодо не нарахування ОСОБА_4 суми страхових виплат неправомірними; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 30 284,09 грн. недоврахованої суми щомісячних страхових виплат за період з жовтня 2004 року по лютий 2014 року, включно; зобов'язано відповідача здійснювати ОСОБА_4 щомісячні страхові виплати у розмірі 1 533,55 грн., довічно, починаючи з 01 березня 2014 року; в іншій частині позову відмовлено.Також вирішено питання про розподіл судових витрат, а постанову в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечень проти касаційної скарги не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи в межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до статті 28 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції на час виникнення спірних відносин) страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до абзацу шостого пункту 3 розділу XI Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також розміри цієї виплати передаються підприємствами відділенню Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві за актом.

Особові справи потерпілих комплектуються документами відповідно до Інструкції «Про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату», затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 20 квітня 2001 року N 10.

Одним з таких документів є довідка про розмір втраченого заробітку на дату передачі особової справи потерпілого.

Як установлено судами, з 05 жовтня 1984 року по 17 березня 1992 року позивач працював каменярем в ВАТ «Житлопромбуд-8». 13 грудня 1991 року під час виконання ним трудових відносин стався нещасний випадок, унаслідок якого позивач отримав тілесні ушкодження та став інвалідом ІІІ групи.

30 серпня 2004 року ВАТ «Житлопромбуд-8» передало відповідачу справу позивача, на підставі якої відповідач здійснює виплату позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до виданої позивачу довідки ВАТ «Житлопромбуд - 8» на момент передачі справи відповідачу середня заробітна плата позивача з 01 жовтня 2004 року складає 292 грн. 57 коп.

На підставі вказаної довідки відповідачем розраховано суму виплачуваних позивачу страхових виплат.

Вважаючи, що при визначенні страхових виплат відповідач неправильно розрахував розмір належних йому страхових виплат, позивач звернувся до відповідача про виплату недоплачених коштів.

Задовольняючи позов у частині позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач під час нарахування позивачу розміру страхового відшкодування не врахував середню заробітну плату, яка була встановлена судовим рішенням, та продовжив виплачувати позивачу кошти в меншому розмірі, чим порушив його права на відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з каліцтвом.

Такі висновки суду ґрунтуються на наступному.

Під час нового судового розгляду справи судом першої інстанції призначалися судові експертизи.

Висновком судової економічної експертизи від 09 грудня 2013 року № 1188 визначено розмір недорахованої суми щомісячних страхових виплат, що підлягає виплаті ОСОБА_4 за період з жовтня 2004 року по червень 2013 рок, включно, в розмірі 26 844,68 грн. Розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_4, починаючи з 01 липня 2013 року, становить 1 533,55 грн.

Згідно з висновком додаткової судової економічної експертизи від 24 квітня 2014 року № 334-335 за період з липня 2013 року по березень 2014 року ОСОБА_4 недонараховано та недовиплачено щомісячної страхової виплати в загальній сумі 2 882,88 грн., а з урахуванням несвоєчасності такої виплати - в загальній сумі 2 919,80 грн. (коригування недовиплаченої страхової суми на індекси інфляції).

Вказане стало підставою для висновку суду про те, що сума недорахованого позивачу страхового відшкодування становить 30 284,09 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та зазначає таке.

В касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що суди під час розгляду справи необґрунтовано зазначили, що розмір щомісячної страхової виплати, яка належить позивачу, станом на 01 жовтня 2004 року становить 382,44 грн. Скаржник зауважує, що жодним судовим рішенням не визначено розміру щомісячної страхової виплати позивача в указаній сумі, зокрема, у рішенні Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2010 року (№ 2-1836/10) та рішенні Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 09 лютого 2011 року (№ 344/11).

У той же час, в основу рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2010 року (№ 2-1836/10) та рішення Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 09 лютого 2011 року (№ 344/11) покладено висновок судово-економічної експертизи від 29 серпня 2008 року № 5411-5412, відповідно до розрахунків якого розмір щомісячної страхової виплати, яка належить позивачу, станом на 01 жовтня 2004 року складає саме 382,44 грн.

Наведене дає підстави для висновку про те, що суди, ухвалюючи рішення, погодились із визначеним експертом розміром щомісячної страхової виплати позивача в указаній сумі, а тому посилання на ці обставини в якості преюдиції при ухваленні рішень у справі, що розглядається, є доцільним.

При цьому, саме такий розмір страхової виплати покладений в основу розрахунків при проведенні призначених у справі, що розглядається, судових економічних експертиз.

З огляду на викладені обставини доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача та наявність підстав для стягнення суми невиплачених страхових виплат.

Разом із цим колегія суддів не може погодитись з вимогою позивача щодо зобов'язання відповідача здійснювати щомісячні страхові виплати у розмірі 1 533,55 грн., довічно, починаючи з 01 березня 2014 року, з огляду на передчасність такої вимоги, спрямованості її на майбутнє. При цьому, якщо виходити із самого визначення поняття «щомісячна страхова виплата», то щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Більше того, визначення щомісячних страхових виплат у певному розмірі створює передумови для порушення прав самого позивача, адже матиме місце відсутність можливості індексації страхових виплат у подальшому.

Статтею 225 КАС України суду касаційної інстанції надано право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року скасувати.

Постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2014 року змінити, скасувавши в частині зобов'язання Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві здійснювати ОСОБА_4 щомісячні страхові виплати у розмірі 1 533 грн. 55 коп., довічно, починаючи з 01 березня 2014 року. В цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: