ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року місто Київ К/800/21979/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Донця О.Є.,

Голяшкіна О.В. ,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: прокурора Атаманюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, за участю Павлградського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та скасування припису,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати незаконними дії відповідача з приводу складання відносно позивача акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.04.2014 №97/25, акту обстеження земельної ділянки від 09.04.2014 №27/25, та розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 09.04.2014 в сумі 74442,46 грн.;

- визнати незаконними, тобто такими, які складені з порушенням вимог законодавства, та скасувати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.04.2014 №97/25 та акт обстеження земельної ділянки від 09.04.2014 № 27/25;

- визнати незаконним та скасувати розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту на території В'язівоцької сільської ради від 09.04.2014 в сумі 74442,46 грн.;

- визнати незаконним та скасувати припис відповідача від 09.04.2014 №67/25.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю дій відповідача із складання розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, протиправністю самого розрахунку, акту перевірки та винесеного на підставі нього припису як таких, що вчинено (винесено) на підставі хибних висновків щодо самовільного зайняття позивачем земельної ділянки та із порушеннями вимог законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано розрахунок розміру шкоди, заподіяної позивачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту на території В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 09.04.2014 року в частині суми 29907,67 грн.; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до постанови слідчого Павлоградського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17.03.2014 по кримінальному провадженню №12014040370000555 призначено проведення перевірки дотримання позивачем земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої на території В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 09.04.2014 №27/25 та акт перевірки від 09.04.2014 № 97/25, якими встановлено факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки площею 76,5 га, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідачем винесено припис від 09.04.2014 №67/25, яким покладено на позивача обов'язок у 30-денний термін усунути порушення земельного законодавства; також позивачеві надано розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 76,5 га на суму 74442,46 грн.

Задовольняючи позов в частині скасування розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту на території В'язівоцької сільської ради від 09.04.2014 в сумі 74442,46 грн., суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розрахунок розміру шкоди відповідачем розраховано виходячи із площі земельної ділянки 76,5 га, у той час як позивачем самовільно зайнято земельну ділянку меншою площею - 45,7657 га.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги, поданої заступником прокурора Дніпропетровської області, вказує на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для захисту прав та інтересів позивача шляхом скасування розрахунку розміру шкоди.

Статтею 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, як: самовільне зайняття земельних ділянок.

Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963.

Відповідно до пункту 7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 №1619.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру заподіяної шкоди оскаржується позивачем у тому числі з мотивів помилковості висновків акту обстеження щодо визначення фактичної площі земельних ділянки, якою самовільно користується позивач, що за посиланням позивача призвело до неправильного обрахунку збитків.

Вказуючи на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для захисту прав позивача шляхом скасування розрахунку розміру збитків, колегія суддів виходить з того, що сам по собі розрахунок не породжує для позивача прав та обов'язків, оскільки за відсутності факту добровільного відшкодування збитків, такі збитки стягуються у судовому порядку і правильність їх обчислення має перевірятися судом, який розглядає позов про стягнення.

За вказаних обставин, позиція судів попередніх інстанцій щодо наявності факту порушення права позивача з боку відповідача у зв'язку із складанням розрахунку розміру збитків та, відповідно, щодо наявності підстав для скасування такого розрахунку є помилковою.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову про визнання незаконним та скасування розрахунку розміру шкоди, заподіяної позивачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту на території В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 09.04.2014 року в частині суми 29907,67 грн.

У вказаній частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: