ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/53017/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - УПФ) про визнання протиправним рішення щодо відмови в переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 18 вересня 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду;

визнати протиправним та скасувати рішення УПФ від 17 листопада 2014 року про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника;

зобов'язати відповідача перевести її на зазначену пенсію з 17 лютого 2014 року, нарахувати та виплатити пенсію за минулий час з 17 лютого 2014 року до моменту прийняття судом рішення по позовній заяві.

Посилалась на те, що УПФ неправомірно відмовило у переведенні її на пенсії по втраті годувальника, оскільки вона мала для цього всі підстави, зокрема, була пенсіонеркою за віком, перебувала на утриманні чоловіка.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 18 вересня 2015 року, залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом від 24 листопада 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Поновлено строк звернення до адміністративного суду. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФ від 17 листопада 2014 року про відмову в переведенні ОСОБА_4 на пенсію по втраті годувальника. Зобов'язано відповідача перевести позивачку на вказаний вид пенсії та виплатити її з 17 лютого 2014 року. У решті в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка має всі правові підстави до переведення на пенсію по втраті годувальника.

В касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказується на те, що ОСОБА_4 не досягла пенсійного віку визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому не має права не пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Окрім того, суди припустилися помилки у визначенні дня призначення пенсії за віком та переведення на інший вид пенсії.

В запереченнях представник позивача акцентував увагу на тому, що позивачка, не дивлячись на призначення пенсії на пільгових умовах, відноситься до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, перебувала на утриманні свого чоловіка, тому має право перейти на пенсію по втраті годувальника.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Умови призначення пенсії, в тому числі у зв'язку з втратою годувальника, визначаються Законом України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Верховний Суд України в постанові від 13 січня 2015 року (справа № 21-553а14) вказав на те, що саме Закон № 1058-IV підлягає застосуванню до відносин, пов'язаних з призначенням і виплатою пенсій у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до положень, викладених у статті 36 цього Закону (в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні (абзац другий пункту 2 частини другої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 23.06.2009 р. N 1543-VI, від 14.05.2013 р. N 231-VII)

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Зі змісту наведеної норми убачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є посібним і вичерпним. Вона не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками).

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує на пенсію за віком на пільгових умовах, призначену за правилами, передбаченими Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах), перебувала на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зазначені обставини не дають підстав вважати, що позивачка відноситься до непрацездатних членів сім`ї в розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-ІV (досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону), відповідно вона не має права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що ОСОБА_4 відноситься до пенсіонерів за віком, при цьому, в даному випадку, немає значення досягнення загального пенсійного віку чи призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, не ґрунтується на вище згаданих нормах Закону.

Верховний Суд України в постановах, на які посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, зокрема від 15 квітня 2014 року (справа № 21-57а14, № 21-70а14), аналізуючи положення статей 2, 12, 13 Закону № 1788-ХІІ, 26 Закону № 1058-ІV, вказав на те, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VІ, так як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах. Проте суди не звернули увагу на обставину, зазначену Верховним Судом України у вказаних постановах, що частина четверта статті 4 Закону № 2464-VІ не містить будь - яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

В той же час Закон № 1058-ІV, зокрема пункт 1 частини другої статті 36, містить застереження про те, що не працездатними членами сім`ї вважаються чоловіки (дружина) батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Верховний Суд України в постанові від 13 січня 2015 року (справа № 21-553а14) акцентував увагу на тому, що згідно з абзацом другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Щодо призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, то підлягає застосуванню Закон № 1058-ІV.

З урахуванням наведених обставин та норм права, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню і ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.

Керуючись статтями 220, 2202, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу представника управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області задовольнити.

Скасувати судові рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 18 вересня 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області від 17 листопада 2014 року № 29 про відмову в переведенні її на пенсію по втраті годувальника і зобов'язанні перевести на вказану пенсію з виплатою за минулий час.

Постанов набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман