ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2016 р. м. Київ К/800/34240/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Зонт" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Зонт" до Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 05.02.2015 р. № 27-ПУ-1-Е про накладення фінансових санкцій в сумі 17000 грн.

Суд першої інстанції своєю постановою від 20.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТДВ "Зонт", як правонаступника ВАТ "Зонт", п.1 рішенням НКЦПФР від 22.01.2014 р. № 98 зобов'язано у строк до 22.03.2014 р. усунути порушення п.3 розділу ІІІ Порядку скасування реєстрації випуску акцій, затвердженого рішенням НКЦПФР від 23.05.2013 р. № 822/23354, а саме: подати до Комісії документи для скасування реєстрації випуску акцій та протягом одного робочого дня після отримання розпорядження уповноваженої особи Комісії про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій письмово повідомити Комісію про усунення порушення.

Постановою Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 05.02.2015 р. № 27-ПУ-1-Е за невиконання п.1 рішення НКЦПФР від 22.01.2014 р. № 98 щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів та зупинення внесення змін до системи депозитного обліку цінних паперів - застосовано до ТДВ «Зонт» штрафну санкцію у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На думку колегії суддів відповідач застосував адміністративно-господарські справи з порушенням встановленого строку.

Так, стаття 238 ГК встановлює, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Другий обмежувальний строк встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні правопорушення, відповідач, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Адміністративно-господарський штраф є одним із видів адміністративно-господарських санкцій, передбачених частиною 1 статті 239 Господарського кодексу України.

Оскільки адміністративно-господарський штраф є адміністративно-господарською санкцією, то такий захід належить застосовувати у межах строків, визначених статтею 250 ГК.

Як встановлено, штраф на позивача накладено за невиконання зобов'язання подати до Комісії документи у строк до 22.03.2014 р.

Вказаний штраф застосовано на підставі пункту 8 частини 1 статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», яким передбачено відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Отже, оскільки штраф було накладено за невиконання зобов'язання подати до Комісії документи у строк до 22.03.2014 р., то після цієї дати, тобто з 23.03.2014 р., у відповідача виникли підстави для застосування санкцій.

Оскільки відповідачу з 23.03.2014 р. було відомо про невиконання позивачем зобов'язань, тому санкції могли бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, тобто до 23.09.2014 р.

Проте, санкції до позивача було застосовано лише 05.02.2015 р., тобто з порушенням шестимісячного строку, а тому підстав для застосування таких санкцій не було.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення позову, оскільки постанова Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 05.02.2015 р. № 27-ПУ-1-Е є неправомірною.

Отже, при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. 220, 222, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Зонт" задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року у цій справі скасувати, прийняти нову постанову, якою позов Товариства з додатковою відповідальністю "Зонт" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 05.02.2015 р. № 27-ПУ-1-Е про накладення фінансових санкцій в сумі 17000 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: