ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" травня 2016 р. м. Київ К/800/5607/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Олендера І.Я.
Островича С.Е.
за участю:
секретаря судового засідання Орєшко Ю.О.
представникі позивача Міщенка О.Л., Тупікової Н.В.
представника відповідача Григорєва Д.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс-Київського картонно-паперового комбінату»
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2015
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016
у справі № 810/1523/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс-Київського картонно-паперового комбінату»
до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс-Київського картонно-паперового комбінату» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Автоспецтранс-Київського картонно-паперового комбінату») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2015 №0000152201 та №0000022204.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 №0000022204. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Автоспецтранс-Київського картонно-паперового комбінату» решту суми судового збору - 4384,00 грн.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 07.11.2014 по 18.12.2014 ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Автоспецтранс-Київського картонно-паперового комбінату» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог: пп. 14.1.131, п. 14.1 ст. 14, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 2465631,00 грн.; п. 1, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.01.2015:
- №0000152201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3698447,00 грн., з якої за основним платежем - 2465631,00 грн., за штрафними санкціями - 1232816,00 грн.;
- №0000022204, яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 554432,50 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2015 №0000152201, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не було надано документів на підтвердження правомірності віднесення до витрат сум, зазначених в актах взаємозаліку, а відтак ним неправомірно віднесено до складу витрат витрати по господарських взаємовідносинах з ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» у 2013 році на загальну суму 12977005,00 грн.
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками суддів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2015 №0000152201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3698447,00 грн., з якої за основним платежем - 2465631,00 грн., за штрафними санкціями - 1232816,00 грн., слід зазначити таке.
Відповідачем було поставлено під сумнів правомірність віднесення позивачем до складу витрат витрати по господарських взаємовідносинах між позивачем та ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» у 2013 році на загальну суму 12977005,00 грн. згідно актів взаємозаліку.
Акти взаємозаліку були укладені, на підставі договорів, укладених у 2012-2013 роках між позивачем та ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», зокрема: від 29.12.2012 №1.0113к/245/47/1212 з контролю за експлуатацією легкового транспорту ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат»; від 29.12.2012 №2.0113/2454/47/1212 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом; від 29.12.2012 №3.0113/2453/47/1212 на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом; від 29.12.2012 №4.0113/2455/47/1212 про надання послуг з капітального ремонту транспортних засобів та тракторної техніки чи їх складових частин; від 29.12.2012 №7.0113/2457/47/1212 «хранения нефтепродуктов»; від 30.01.2013 №639/69/0113 про надання послуг з надання технічного обслуговування та ремонту контейнерів; від 29.12.2012 №5.0113/2458/47/1212 договір оренди; від 29.12.2012 №08.0113/2459/47/1212 оренди транспортних засобів; 29.12.2012 №09.0113/2460/47/1212 договір оренди; 01.01.2013 №08/7/0113 про надання послуг з водопостачання та очистки стічних вод; 30.12.2010 №07/11/1913/45/1210 договір поставки.
Згідно умов вказаних договорів, розрахунки за отримані послуги та товари проводились у грошовій, безготівковій формі, строк вимоги по яким настав з дня підписання актів виконаних робіт та видаткових накладних.
На виконання договорів, укладених між позивачем та ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», позивачем надано акти виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пункту 138.2, пункту 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 даного Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Таким чином, обов'язковою умовою для врахування витрат для визначення об'єкта оподаткування є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків цих витрат.
Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено поняття витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім зміни капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладених договорів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не ставилось під сумнів реальність здійснення даних операцій. Податкові зобов'язання по даним операціям (договорам) було виконано в повному обсязі та перевірені відповідачем під час перевірки.
Крім того, у 2012-2013 роках до названих договорів були укладені додаткові угоди.
Зі змісту додаткових угод до договорів вбачається: «В разі виникнення в Сторін одна до одної зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, термін виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, Сторони, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, можуть прийти до згоди про зарахування однорідних вимог».
Зарахування однорідних вимог було здійснено на підставі 12 актів взаємозаліку, укладених на виконання названих додаткових угод.
Частиною першою статті 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
На думку податкового органу, такі господарські операції підпадають під операції зв'язані з реалізацією товарів послуг згідно договорів міни (бартеру).
Згідно з п. 4 ст. 715 Цивільного кодексу право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, сторони у договорі міни (бартеру) можуть самостійно визначити момент переходу права власності на товари. Сторони можуть установити у договорі міни (бартеру), що право власності у набувача майна за цим договором виникає з моменту передання майна, що передбачено ст. 334 Цивільного кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.10 Податкового кодексу України бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.
Враховуючи те, що в даному випадку в результаті взаємозаліку зустрічних однорідних вимог сторін відбувається погашення дебіторської та кредиторської заборгованості у грошовій формі за різними договорами, то такий залік не є бартерною (товарообмінною) операцією.
Оскільки між Позивачем та ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» було проведено залік зустрічних вимог у відповідності до законодавства України та на підставі різних договорів, актів взаєморозрахункі тому, для цілей оподаткування дана операція не вважатиметься бартерною.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення від 19.01.2015 №0000152201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3698447,00 грн. є протиправним.
Також, слід зазначити, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 19.01.2015 №0000022204, яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 554432,50 грн., оскільки позивачем було своєчасно оприбутковано у касовій книзі готівку, яка надійшла від приватних осіб за прибутковими касовими ордерами, що підтверджується витягами з касової книги.
Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс-Київського картонно-паперового комбінату» задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс-Київського картонно-паперового комбінату» задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.01.2015 №0000152201 та №0000022204.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.Я. Олендер (підпис)С.Е. Острович