ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" травня 2016 р. м. Київ К/800/58484/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Стрелець Т.Г. секретар судового засідання Носенко Л.О.,
за участі представника Житомирської митниці Державної фіскальної служби України Ткачук Н.О., розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Лайт Ф" до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Житомирська митниця) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року
в с т а н о в и л а :
У липні 2013 року ТОВ "Лайт Ф" в Житомирському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України від 02 квітня 2013 року № 101060000/2013/300299/2;
- стягнути на користь ТОВ "Лайт Ф" із Державного бюджету України надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 28 460,95 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України від 02 квітня 2013 року № 101060000/2013/300299/2.
Присуджено на користь ТОВ "Лайт Ф" із Державного бюджету України надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 28 460,95 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Житомирська митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Лайт Ф".
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 09 січня 2013 року між ТОВ "Лайт Ф" (покупець) та Компанією "XGM GROUP CO., LTD", Китай, (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 2-09/01-13, за яким продавець згоден продати, а покупець згоден придбати запчастини для автомобілів, а саме: амортизатори для автомобілів в кількості та за цінами, які зазначені у інвойсах та Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного контракту. За умовами контракту доставка товару здійснюється на територію України згідно правил "Інкотермс-2000". Відповідно до пункту 3.1 контракту оплата за товар здійснюється протягом 55 календарних днів від дати відвантаження товару продавцем. Датою відвантаження вважається дата коносаменту.
01 квітня 2013 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від Компанії "XGM GROUP CO., LTD", Китай, за вказаним вище контрактом товар: амортизатори для автомобілів торгівельної марки WEBER та подано до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України митну декларацію №101060000/2013/005291.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів позивачем подано митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 09 січня 2013 року № 2-09/01-13, специфікацію до контракту від 18 січня 2013 року № 1, інвойс від 18 січня 2013 року № XGM-12280CI, комерційну пропозицію б/н від 08 січня 2013 року, договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 12 березня 2012 року № 1-12/03-12, транспортний рахунок від 19 лютого 2013 року № VAT 01/SHI/02/2013, платіжне доручення від 20 лютого 2013 року № 108 про оплату транспортно-експедиційних послуг, прайс-лист від виробника б/н від 07 січня 2013 року, пакувальний лист від 18 січня 2013 року № 1 та № 2, сертифікат про походження товару від 19 січня 2013 року № CCPIT 122729646, коносамент від 25 січня 2013 року NGBLEG1301085J, експортну декларацію країни відправлення від 26 січня 2013 року № 310120130519823698, каталог продукції, сертифікат відповідності від 29 березня 2013 року № UA1.009.0062661-13, платіжне доручення від 01 березня 2013 року № 116 оплати за товар постачальнику.
За результатами розгляду поданих ТОВ "Лайт Ф" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України документів на митне оформлення товару, поставленого відповідно до умов вищевказаного контракту, 02 квітня 2013 року відповідачу видано картку відмови № 101060000/2013/00355 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300299/2. Згідно зазначеного рішення митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), подані для митного оформлення, містять розбіжності (в коносаменті від 25 січня 2013 року № GBLEG1301084G відсутні відомості про особу, з якою укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування), а також в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до частини третьої статті 53 МК України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписки з бухгалтерської документації, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-64 МК України. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: на основі МД від 09 січня 2013 року №100270000/2013/148561, з урахуванням коригувань на обсяг партії схожих товарів, умови поставки, комерційні умови тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Не погоджуючись з рішенням митниці, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості позову.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною четвертою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За частиною першою статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Із системного аналізу вимог вказаних статей колегія суддів дійшла висновку, що у випадку виникнення сумніву щодо правильності зазначених відомостей митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати додаткові докази, які б їх спростовували. Доводи митниці повинні бути мотивовані тим, що: наявні розбіжності в наданих для митного оформлення документах; заявлені данні не піддаються обчисленню та не підтверджують ціну товару, тощо. Якщо подані документи не усунуть такі неточності, митниця має право відмовити в митному оформленні товару за першим методом та самостійно визначити митну вартість товару, використовуючи послідовно шість методів, передбачених МК України.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, які б впливали на ціну товару, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару.
При цьому, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження інші доводи митниці щодо відсутності в коносаменті відомостей про особу, з якою було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування.
Судами вірно вказано, що коносамент по перевезенню товару компанії "XGM GROUP CO., LTD", Китай, має номер № NGBLEG1301085J, а не той, який вказано в рішенні про коригування митної вартості цих товарів. Крім того, підпис перевізника або особи, що діє від його імені розміщено у відповідному місці документа згідно з вимогами чинної Конвенції Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила) щодо змісту коносамента (пункт "j", Стаття 15). Ніяких відомостей про особу, з якою укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування не повинно бути взагалі.
Крім того, судами вичерпно спростовано посилання митниці на суттєві відмінності між рівнем заявленої позивачем митної вартості та вартістю товару на схожий (аналогічний) товар, яка міститься у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України.
Так, зазначена система відповідно до приписів МК України носить інформаційний характер і не є сама по собі підставою для відмови у визнанні задекларованої митної вартості декларантом, оскільки така підстава для коригування не передбачена статтею 55 МК України і не викладена в статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) та в Угоді про застосування статті VII ГАТТ (1994 року).
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, яким затверджено форму рішення про коригування митної вартості, допускається посилання на використання інформаційної системи ДМСУ тільки при визначенні митної вартості відповідно до статей 59, 60 та 64 МК України із зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань обсягу партії ідентичних, подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що в порушення зазначеного наказу не зроблено митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару.
Наведене свідчить, що нижчий рівень митної вартості імпортованого товару, в порівнянні з задекларованим раніше, сам по собі не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Щодо не надання позивачем всіх витребуваних митницею документів, то судами обґрунтовано відхилено такі заперечення проти позову, оскільки під час проведення митного контролю позивачем одночасно з поданням МД для підтвердження заявленої митної вартості товарів митному органу надано всі необхідні документи, які підтверджують дійсну ціну товару.
Оскільки викладені в оскаржуваному рішенні митниці сумніви щодо правильності зазначених позивачем відомостей є необґрунтованими, то вимоги про витребування у позивача додаткових документів і відмова у митному оформленні через їх ненадання є безпідставними.
Разом з тим, у частині позовних вимог про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з приписами пункту 43.1. статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику податків відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень МК України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.
За вимогами частини першої статті 301 МК України 2012 року повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.
Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, № 1097/14364 (далі - Порядок повернення платникам податків коштів), цей Порядок визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.
Згідно з абзацами першим, другим, двадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, № 1095/14362 (далі - Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України).
Згідно з пунктом 7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
Отже, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не породжує для нього права на вимогу виплатити надміру сплачених платежів.
Виходячи з наведеного суд першої інстанції помилково задовольнив позов про стягнення на користь позивача надміру сплаченого податку на додану вартість, а суд апеляційної інстанції безпідставно залишив його рішення без зміни. Тому, у цій частині позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню.
Водночас є підстави для ухвалення у цій частині позовних вимог нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідні обставини встановлені правильно та повно, але до спірних правовідносин неправильно застосовані норми матеріального права.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Керуючись статтями 220, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Ф" до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення, скасувати в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Ф" із Державного бюджету України надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 28 460,95 грн. і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Стрелець Т.Г.