ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" травня 2016 р. м. Київ К/800/15265/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Стрелець Т.Г. секретар судового засідання Носенко Л.О.,
за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" Волошина О.І., розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання нечинними картки відмови та рішення, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість за касаційними скаргами Київської регіональної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року
в с т а н о в и л а :
У червні 2012 року ТОВ "Аскоп-Україна" в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило позов до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання нечинними картки відмови та рішення, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідачем неправомірно відмовлено у митному оформленні товару та при визначенні митної вартості товару за 6-им резервним методом не наведено підстав, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України (далі - МК України) унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначено обставин, які відповідно до частини третьої статті 265 МК України перешкоджають цьому.
Просило:
- скасувати рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 14 грудня 2011 року № 100000006/2011/315227/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15 грудня 2011 року
№ 100190000/1/03934.
- повернути ТОВ "Аскоп-Україна" надміру сплачені суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 285239,96 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року, позов задоволено повністю.
Скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 14 грудня 2011 року № 100000006/2011/315227/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15 грудня 2011 року
№ 100190000/1/03934.
Повернуто ТОВ "Аскоп-Україна" надміру сплачені суми ПДВ у розмірі 285239,96 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідачі подали касаційні скарги, в яких вказали на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аскоп-Україна".
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Аскоп-Україна" зареєстроване як юридична особа, є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та платником податку на додану вартість.
Між Компанією "Айс Сіфуд АС" (Норвегія) (Продавець) і ТОВ "Аскоп-Україна" (Покупець) укладено контракт від 02 листопада 2010 року № 02/11-2010, згідно з яким Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується купити окремими партіями заморожену або охолоджену рибу виробництва Норвегія згідно з Інвойсами, які є невід'ємними частинами цього Контракту, та сплатити їх вартість згідно з умовами цього Контракту. Найменування, кількість, ціна, загальна вартість та дату поставки кожної окремої партії товару визначаються в Інвойсі. Загальна вартість товару за контрактом становить 1 млн. дол. США. Умови оплати кожної окремої партії товару - 100 відсотків передплати до моменту відвантаження, якщо інше не визначено в Доповненнях до Контракту, що є невід'ємною частиною Контракту.
Відповідно до інвойсу від 08 грудня 2011 року № 10379 до вказаного контракту позивачем придбано партію товару, зазначеного найменування, кількості, ціни за одиницю, на загальну вартість 67354,80 дол. США.
Товар та супровідні документи, в яких зазначена контрактна ціна товару, подано до митного оформлення згідно з вантажною митною декларацією (далі - ВМД) від 14 грудня 2011 року №100190000/2011/137471.
Згідно з Декларацією митної вартості (далі - ДМВ) від 14 грудня 2011 року митна вартість товару заявлена позивачем до митного оформлення відповідно до статті 266 МК України за першим методом визначення митної вартості товару (за ціною договору) і склала 568 158,12 грн. (71 109,54 дол. США) з урахуванням витрат на доставку 30000 грн., які також були підтверджені договором з ANGELA Kolodziej Artur від 08 липня 2011 року № 08/07 на перевезення вантажів, заявкою від 11 грудня 2011 року № 265/12/11, довідкою ANGELA Kolodziej Artur від 13 грудня 2011 року № 59/11.
Митницею на звороті основного аркушу ДМВ від 14 грудня 2011 року зазначено про надання висновку про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
Під даним записом представником декларанта ОСОБА_5 вчинено запис про ознайомлення та про неможливість надання додаткових документів.
Київською регіональною митницею самостійно визначено митну вартість товарів за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, яка склала 139 145,16 дол. США (1 111 755,91 грн.) з розрахунку 8,47 дол. США за одиницю товару, про що прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 14 грудня 2011 року № 100000006/2011/315227/2.
Як зазначено в графі 33 цього рішення, його прийнято з тих підстав, що у митниці наявні сумніви щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, та неподання декларантом додаткових документів, а також неможливістю визначення митної вартості за 2-5 методами.
Київською регіональною митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15 грудня 2011 року № 100190000/1/03934, оскільки прийнято рішення про визначення митної вартості товару, яким скориговано митну вартість товару, що потребує внесення змін до відповідних граф ВМД.
Виходячи з визначеної відповідачем митної вартості товару позивач подав до митного оформлення нову ВМД від 15 грудня 2011 року №100190000/2011/137559, згідно з якою проведено митне оформлення товару та сплачено ПДВ в сумі 222 351,18 грн., що на 108 719,56 грн. більше.
У подальшому на виконання контракту від 02 листопада 2010 року
№ 02/11-2010 та згідно з інвойсами від 14 грудня 2011 року № 10390 на суму 83923,56 дол. США, від 21 грудня 2011 року № 10406 на суму 79835,16 дол. США на адресу позивача надійшло ще дві партії ідентичного товару. Згідно з поданими позивачем ВМД від 20 грудня 2011 року № 100190000/2011/138179 та від 27 грудня 2011 року № 100190000/2011/139046 митне оформлення товару проведено Київською регіональною митницею.
На виконання вимог пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 позивачем поряд із товаросупровідною документацією додавалося також оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів, яке було основою для визначення та коригування митної вартості товару.
При цьому з урахуванням коригування митної вартості товарів позивачем сплачено ПДВ більше на 82621,99 грн. у першому випадку та на 93898,41 грн. у другому випадку.
Таким чином, загалом позивачем сплачено ПДВ більше на 285239,96 грн. ніж Підприємство мало би сплатити суму ПДВ з урахуванням митної вартості товару, визначену за першим методом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Аскоп-Україна", та суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції, виходили з того, що рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом без обґрунтованості послідовного застосування попередніх п'яти, а також без обґрунтування неможливості їх застосування та виданої на підставі цього рішення картки відмови у прийнятті митної декларації є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства.
Крім того, митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності заявленої позивачем митної вартості товару, що позивачем наданий перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість товару за ціною договору. Це є підставою для повернення надмірно сплаченої суми ПДВ з Державного бюджету.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно з обставинами справи між сторонами виник спір щодо законності рішення відповідача про визначення митної вартості товару за 6 (шостим) - резервним методом та видачу картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
При цьому позивач посилається на ті обставини, що ним для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору надані необхідні документи і підстав для визначення заявленого товару для митного оформлення за резервним 6-им методом визначення митної вартості товару у митного органу не було.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 259 МК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їхня ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною першою статті 260 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
При цьому згідно з приписами частини першої статті 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості (частина третя статті 260 МК України).
Відповідно до частини першої статті 266 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, то згідно з положеннями статті 267 МК України проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 МК України.
Згідно із положеннями статті 273 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Пунктом 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі - Порядок декларування митної вартості товарів), передбачено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до статті 267 МК України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1 (декларація форми ДМВ-1).
Відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту (пункт 8 Порядку декларування митної вартості товарів).
Отже, відомості про фактичну вартість товарів, що містяться у документах, які подаються митному органу для підтвердження митної вартості товарів за ціною господарської операції, повинні базуватися на об'єктивній, документально підтвердженій інформації та співпадати із заявленою митною вартістю.
Судами першої та апеляційної інстанції у цій справі встановлено, що ТОВ "Аскоп-Україна" для підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу було надано повний перелік документів, передбачений пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів.
При цьому митним органом не було заявлено претензій недостовірності чи необ'єктивності поданих позивачем документів або інших перешкод їх застосування щодо правильності визначення чи підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору. Ні у процесі консультацій з декларантом, ні у рішенні про визначення митної вартості товару відповідачем не зазначено, які саме відомості у наданих йому документах викликають сумніви, та в чому вони полягають.
Відмовляючи в митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним 6-им методом визначення митної вартості товару відповідач не навів достатніх підстав, які у відповідності до статті 267 МК України унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначив обставини, які згідно з частиною третьою статті 265 МК України перешкоджають цьому.
Між тим, неподання додаткових документів та наявність у митного органу сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору, не може бути підставою для невизнання такої вартості та визначення її митним органом за резервним методом. Наявність сумнівів у митного органу відповідно до статей 264, 265 МК України є підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження об'єктивності визначення ним митної вартості товару за ціною договору. При цьому, сумніви мають бути реальними, базуватися на певних об'єктивних критеріях, а додаткові документи, надання яких митний орган вважає необхідним для підтвердження митної вартості, повинні стосуватися ціни договору, а не будь-яких інших обставин чи подій.
Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у відповідній частині позовних вимог дійшли вірного висновку, що відповідачем не була доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростоване твердження позивача стосовно того, що наданих позивачем митному органу документів достатньо для визначення митної вартості товару за ціною договору.
За обставин, коли рішення про визначення митної вартості товару митним органом ухвалено неправомірно, то митний орган не мав підстав й для відмови у митному оформленні товару, а отже, й для видачі картки відмови.
Разом з тим, у частині позовних вимог про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з приписами пункту 43.1. статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику податків відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень МК України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.
За вимогами частини першої статті 301 МК України 2012 року повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.
Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, № 1097/14364 (далі - Порядок повернення платникам податків коштів), цей Порядок визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.
Згідно з абзацами першим, другим, двадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, № 1095/14362 (далі - Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України).
Згідно з пунктом 7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
Отже, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не породжує для нього права на вимогу виплатити надміру сплачених платежів.
Виходячи з наведеного суд першої інстанції помилково задовольнив позов про стягнення на користь позивача надміру сплаченого податку на додану вартість, а суд апеляційної інстанції безпідставно залишив його рішення без зміни. Тому, у цій частині позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню.
Водночас є підстави для ухвалення у цій частині позовних вимог нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідні обставини встановлені правильно та повно, але до спірних правовідносин неправильно застосовані норми матеріального права.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Керуючись статтями 220, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Касаційні скарги Київської регіональної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання нечинними картки відмови та рішення, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 285 239,96 грн. і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Стрелець Т.Г.