ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
ПОСТАНОВА
Іменем України
"12" квітня 2016 р. №К/800/8577/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2014 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі №826/11472/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними дії щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 24.07.2014 та зобов'язати вилучити з бази даних Податковий блок дані, які вносились за результатами складання звірки згідно акту.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014, задоволено позовні вимоги повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено заходи щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року.
За результатами звірки відповідачем складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року №2053/26-55-22-08/37723754 від 24 липня 2014 року.
Згідно висновків акту, відповідачем встановлено порушення позивачем п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року на суму 36336522 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року на суму 36274083 грн.; про непідтвердженість задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року, а також непідтвердження задекларованого податкового кредиту з ПДВ за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року. Крім того, відповідачем встановлено, що правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.
На підставі вищезазначеного акту відповідачем внесено зміни до бази даних «Податковий блок» - «Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок» щодо позивача, при цьому будь-які податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань позивачу, у встановленому податковим законодавством порядку, відповідач не приймав.
Судами також встановлено, що відповідно до відомостей витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням позивача є: м. Київ, вул. Куренівська, 14-б, у той час як доказів відсутності позивача за вказаною адресою відповідачем надано не було.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем дії щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» здійснені не на підставі, не у спосіб та не в межах, визначених Податковим кодексом України, а тому є протиправними. Щодо правомірності коригування податковим органом показників позивача рішення обґрунтовані тим, що вчинення таких дій не можливе без прийняття податкового повідомлення-рішення.
Судова колегія касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Як установлено частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.
В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Позивач фактично оскаржує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, що є суб'єктивною думкою посадових осіб податкового органу і не породжує в даному випадку будь-яких прав та обов'язків для платника податку.
Стосовно іншої частини позовних вимог відзначається, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.
Згідно пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).
Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.
За таких обставин, дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України 09 грудня 2014 року справа №21-511а14, від 03 листопада 2015 року справа №21-99а15 та від 17 листопада 2015 року справа №21-4133а15.
З таких підстав, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, ухвалили рішення з порушенням норм матеріального права, а тому вони підлягають скасуванню.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального, що є підставою відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України для їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 - скасувати.
3. Відмовити в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії.
3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош