ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2016 р. м. Київ К/800/44700/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Ситникова О.Ф.,

Черпака Ю.К.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), Апеляційного суду Кіровоградської області, Головного управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області (далі - ГУ ДКС в Кіровоградській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Апеляційного суду Кіровоградської області на постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року ОСОБА_4 пред'явив у суді позов до ДСА України, Апеляційного суду Кіровоградської області, ГУ ДКС в Кіровоградській області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідачів щодо утримання податку в сумі 41 747,47 грн. з належної позивачу вихідної допомоги при звільненні у відставку з посади судді та зобов'язати відповідачів виплатити зазначену незаконно отриману суму.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Апеляційного суду Кіровоградської області щодо утримання з вихідної допомоги судді, що вийшов у відставку ОСОБА_4 податку з доходів фізичних осіб у сумі 41 747,47 грн. Зобов'язано ГУ ДКСУ в Кіровоградській області стягнути з місцевого бюджету міста Кіровограда на користь ОСОБА_4 суму податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги судді, що вийшов у відставку у розмірі 41 747,47 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову - про часткове задоволення позову. Визнано протиправними дії Апеляційного суду Кіровоградської області щодо утримання з вихідної допомоги судді, що вийшов у відставку ОСОБА_4 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41 747,47 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги Апеляційний суд Кіровоградської області посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування зазначених рішень та прийняття нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що датою звільнення позивача з посади судді є дата винесення постанови Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року, а тому порядок оподаткування суми вихідної допомоги, виплаченої позивачу у грудні 2011 року, визначається відповідно до Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», чинного на час виходу позивача у відставку в грудні 2010 року, який не передбачав утримання податку з вихідної допомоги судді. Також, зазначив, що Державна судова адміністрація України не здійснювала утримання податку з вихідної допомоги позивача, а лише як головний розпорядник бюджетних коштів виділила Апеляційному суду Кіровоградської області кошти в розмірі вихідної допомоги нарахованої позивачу.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що звернення позивача до органу Державної казначейської служби без відповідного звернення до податкового органу, який фактично вирішує питання щодо повернення суми податку з доходів фізичних осіб утриманого з вихідної допомоги судді ОСОБА_4. у сумі 41 747,47 грн., є передчасним та суперечить діючому законодавству.

Втім, колегія суддів не погоджується із таким висновком судів оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Судами встановлено, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року №2767-VІ «Про звільнення суддів» та наказу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2011 року № 15-ЗП «Про звільнення ОСОБА_4.» суддю Апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_4. звільнено із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.

При виході у відставку ОСОБА_4 нараховано вихідну допомогу в розмірі 246 680,40 грн., з якої утримано та сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 41 747,47 грн.

На час ухвалення постанови від 2 грудня 2010 року № 2766-VI Верховної Ради України «Про звільнення суддів», якою ОСОБА_4 звільнено з посади судді Апеляційного суду Кіровоградської області, діяла стаття 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Ця норма згідно із підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» була чинною до 1 січня 2011 року.

Правило частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, за яким було передбачено виплату вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку, було встановлено Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів».

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, до загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи включалися доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. До винятків зі складу зазначеного оподатковуваного доходу, встановлених пунктом 4.3 зазначеної статті цього Закону, суми отриманої суддею вихідної допомоги на підставі частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ не включалися.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону № 889-IV прийняті пізніше порівняно з положеннями частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, і за загальним правилом дії норм права у часі саме вони підлягали пріоритетному застосуванню до оподаткування вихідної допомоги, виплаченої позивачу у зв'язку з його виходом у відставку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Пунктом 22.2 статті 22 Закону № 889-IV передбачено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону № 889-IV є спеціальними у застосуванні до спірних правовідносин порівняно з частиною третьою статті 43 Закону № 2862-ХІІ, оскільки на час їх виникнення саме Законом № 889-IV визначалися правила оподаткування будь-яких доходів фізичних осіб, в тому числі і суддів.

Як встановлено судами, нарахування вихідної допомоги судді та утримання з неї податку мали місце у грудні 2011 року.

З 1 січня 2011 року набув чинності ПК, у підпункті 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 якого чітко визначено, що винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку).

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що вихідна допомога, яка виплачується судді, який пішов у відставку, підлягала та підлягає обов'язковому включенню до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу.

Отже, висновок судів про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 3 липня 2012 року (№ 21-162а12), 8 жовтня 2013 року (№ 21-311а13), 19 січня 2016 року (№ 21-5300а15), яка, згідно з приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковою для всіх судів України.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені повно та правильно, але судами допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції скасовує ухвалені ними рішення та приймає нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Апеляційного суду Кіровоградської області задовольнити.

Постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Кіровоградської області, Головного управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

О.Ф.Ситников

Ю.К.Черпак