ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2015 р. м. Київ К/800/5699/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Черпіцької Л.Т. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, суми індексації заробітної плати, на які справлялись страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця з 23.11.2009 з урахуванням у складі заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з моменту її призначення в редакції Закону України «Про державну службу» що діяла на момент призначення з розрахунку пенсії у розмірі 80% від суми заробітку з якого призначається пенсія та сплатити різницю між отриманими сумами пенсії з 01.02.2014.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, суми індексації заробітної плати; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця з урахуванням у складі заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, відповідно до довідки Запорізького обласного військового комісаріату від 30.07.2014 №270, починаючи з 01.07.2014 з врахуванням раніше здійснених виплат. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року наведене рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги за період з 02.07.2009 по 31.12.2013 залишено без розгляду, а в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішення суду апеляційної інстанції, позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просила його змінити та задовольнити позовні вимоги за період з 1 січня 2014 року.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя та з 01.07.2009 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до вимог Закону України «Про державну службу».

24 липня 2014 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя із заявою про перерахунок та виплату пенсії державного службовця з урахуванням в складових заробітної плати сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань і сум індексації заробітної плати, з яких справлялись страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Проте, відповідач листом від 28.07.2014 року № 346/Б-1 повідомив позивача, що законних підстав для перерахунку пенсії з урахуванням у складі заробітної плати сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та сум індексації немає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності відмови пенсійного органу у здійсненні перерахунку позивачеві пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність залишити позов без розгляду в частині вимог за період з 02.07.2009 по 31.12.2013 у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутності підстав для його поновлення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може у повній мірі погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 % від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно частини 2 статті 33 Закону заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Частина 7 статті 33 цього Закону встановлює, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Постановою Уряду від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальне звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» враховується в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії.

Згідно частини 2 ст.37-1 вказаного вище Закону перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У частині 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Отже, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань, входять до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини 1 статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, за змістом наведених вище норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з довідки Запорізького обласного військового комісаріату від 30.07.2014 №270 про складові заробітної плати за період з липня 2007 року по червень 2009 року, на всі виплати, включені в довідку, в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення, допомогу на вирішення соціально-побутових питань та індексацію заробітної плати, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування, а згодом - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже правильним є висновок суду першої інстанції, що відповідач має нараховувати позивачу пенсію з урахуванням у складі заробітної плати вказаних вище сум виплат, водночас, помилковим є висновок апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи, що із заявою про перерахунок пенсії позивач звернулася до пенсійного органу у липні 2014 року, то саме з цього моменту підлягають задоволенню її позовні вимоги

Поряд з цим, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду вимог позивача у їх частині.

Так, відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами статті 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Апеляційним судом встановлено, що позивач не навела поважних причин пропуску строку, та з матеріалів справи таких не вбачається, тому враховуючи, що позивач мала відомості про розмір своєї пенсії під час кожного щомісячного отримання пенсії, при цьому поважні причини пропуску звернення до суду за висновком суду відсутні, тому підлягають застосуванню визначені процесуальним законом наслідки пропуску строку звернення до суду.

Отже позовні вимоги за період з 02.07.2009 по 30.06.2014 підлягають залишенню без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутності підстав для його поновлення, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Наведене відповідає рішенню Верховного Суду України, прийнятому у справі

№ 21-430а11, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 жовтня 2014 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги за період з 02.07.2009 по 30.06.2014 залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя перерахувати та виплатити ОСОБА_4 пенсію як державному службовцю з урахуванням у складі заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, відповідно до довідки Запорізького обласного військового комісаріату від 30.07.2014 №270, починаючи з 1 липня 2014 року.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді