ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/12636/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І.,Голяшкіна О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом комунального закладу «Міський спортивний комплекс «Азовець» до Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції України в Донецькій області, треті особи - Маріупольська міська рада, Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» про визнання нечинними окремих положень та часткове скасування акту ревізії та вимоги, за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и в:

У травні 2013 року комунальний заклад «Міський спортивний комплекс «Азовець» звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати нечинними окремі положення та скасувати акт Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції документальної ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 01.11.2011 по 31.12.2012 № 05-860/009 від 27.02.2013 в частині зазначення у пункті 14 акту порушень при укладені договорів оренди від 01.01.2011 № 118/09, 01.01.2012 № 118/60 на суму 349028,90 грн.;

- визнати нечинними окремі положення та скасувати пункти 5, 5.1 вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень від 07.03.2013 № 26-01-34/396 при укладенні договорів оренди від 01.01.2011 № 118/09, 01.012012 № 118/60 на суму 349028,90 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, позов задоволено частково. Скасовано пункти 5, 5.1 вимоги Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції України в Донецькій області № 26-01-34/396 від 07.03.2013, складеної стосовно договорів оренди комунального майна. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Донецькій області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченнях на касаційну скаргу комунальний заклад «Міський спортивний комплекс «Азовець» та Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», посилаючись на законність судових рішень, просять залишити їх без змін.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до п. 7.3.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції на І квартал 2013 року та на підставі направлень на проведення ревізії №№ 22, 23 від 31.01.2013 Маріупольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено документальну ревізію фінансово-господарської діяльності в комунальному закладі «Міський спортивний комплекс «Азовець» за період з 01.11.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 05-860/009 від 27.02.2013 про виявлені порушення.

На цій підставі відповідачем складено вимогу № 26-01-34/396 від 07.03.2013, у спірних пунктах 5, 5.1 якої від позивача вимагалось відобразити в бухгалтерському обліку установи дебіторську заборгованість за Спеціальним фондом за ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та провести заходи згідно діючого законодавства щодо стягнення з орендаря коштів у сумі 349028,90 грн. Провести незалежну оцінку вартості нежитлового приміщення загальною площею 229,2 м2, розташованого за адресою м. Маріуполь, вул. Ломізова, 1, яке надане в строкове платне користування Первинній організації профспілки робітників металургійної та гірничодобувної промисловості України ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та укласти договір оренди за користування комунальним майном відповідно до п. 2, п. 3, п. 7 Методики розрахунку порядку використання плати за оренду комунального майна м. Маріуполя, затвердженої рішенням Маріупольської міської ради від 21.06.2011 № 6/8-653 з визначенням розміру орендної плати в залежності від вартості орендованого майна, яка буде визначена незалежною оцінкою.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не у повному обсязі доведено правомірність оскаржуваних пунктів вимоги, як того вимагає частина 2 статті 71 КАС України.

При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Так, згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, з`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню в частині позовних вимог про скасування пунктів 5, 5.1 вимоги № 26-01-34/396 від 07.03.2013, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

За змістом статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 229, 230, 231 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року в частині позовних вимог про скасування пунктів 5, 51 вимоги Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції № 26-01-34/396 від 07.03.2013.

Відмовити у задоволенні позову комунального закладу «Міський спортивний комплекс «Азовець» до Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції України в Донецькій області, треті особи - Маріупольська міська рада, Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» про скасування пунктів 5, 51 вимоги Маріупольської об'єднаної державної фінансової інспекції № 26-01-34/396 від 07.03.2013.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: