ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/55416/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Розваляєвої Т.С.,розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі за позовом державного закладу «Дорожня клінічна лікарня ст.Дніпропетровськ» державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2011 року державний заклад «Дорожня клінічна лікарня ст.Дніпропетровськ» державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі - державний заклад «Дорожня клінічна лікарня ст.Дніпропетровськ» ДП «Придніпровська залізниця») пред'явив, з урахуванням уточнення, позов до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі - ДФІ в Дніпропетровській області) про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень по акту ревізії від 25 серпня 2011 року № 06-23/73 фінансово-господарської діяльності державного закладу «Дорожня клінічна лікарня ст.Дніпропетровськ» ДП «Придніпровська залізниця» за період 01 січня 2008 року по 30 червня 2011 року, викладене у вимозі про усунення порушень від 08 вересня 2011 року в частині:
відшкодування недоотриманих доходів за надані платні послуги ДП «Придніпровська залізниця» на загальну суму 1 290 601,35 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з ДП «Придніпровська залізниця». В іншому разі відшкодувати за рахунок винних осіб в порядку і розмірах, встановлених статтями 130-136 КЗпП України;
відшкодування витрат спеціального фонду по заробітній платі за рахунок загального фонду у сумі 107923,38 грн. шляхом перерахування зазначеної суми до державного бюджету;
відшкодування суми 567 312,65 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з Дніпропетровським метрополітеном та в подальшому забезпечити нарахування заробітної плати штату фельдшерських оздоровчих пунктів, розташованих на Дніпропетровському метрополітені у відповідності до норм чинного законодавства.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано неправомірними та скасовано пункт 2 вимоги контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про усунення порушень за № 04-06-05-15/9694 від 08 вересня 2011 року щодо відшкодування недоотриманих доходів від наданих платних послуг ДП «Придніпровська залізниця» на суму 1290601,35 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
Визнано неправомірними та скасовано пункт 3 вимоги контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про усунення порушень за № 04-06-05-15/9694 від 08 вересня 2011 року щодо відшкодування витрат спеціального фонду по заробітній платі за рахунок загального фонду у сумі 107923,38 грн. шляхом перерахування зазначеної суми до державного бюджету.
Визнано неправомірними та скасовано пункт 4 вимоги контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про усунення порушень за № 04-06-05-15/9694 від 08 вересня 2011 року щодо відшкодування суми 567312,65 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з Дніпропетровським метрополітеном.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі ДФІ в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що відповідно до пункту 1.2.4.1 плану роботи Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області на ІІ квартал 2011 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності державного закладу «Дорожня клінічна лікарня ст.Дніпропетровськ» ДП «Придніпровська залізниця» за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 25 серпня 2011 року.
На підставі акту ревізії Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області винесено вимогу «Про усунення порушень» за №04-06-05-15/9694 від 08 вересня 2011року, відповідно до якої відповідач вимагав від позивача:
відшкодувати недоотримані доходи за надані платні послуги ДП «Придніпровська залізниця» на загальну суму 1 290 601,35 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з ДП «Придніпровська залізниця». В іншому разі відшкодувати за рахунок винних осіб в порядку і розмірах, встановлених статтями 130-136 КЗпП України (пункт 2);
відшкодувати витрати спеціального фонду по заробітній платі за рахунок загального фонду у сумі 158 618,77 грн. шляхом перерахування зазначеної суми до державного бюджету (пункт 3);
відшкодувати суму 567 312,65 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з Дніпропетровським метрополітеном та в подальшому забезпечити нарахування заробітної плати штату фельдшерських оздоровчих пунктів, розташованих на Дніпропетровському метрополітені у відповідності до норм чинного законодавства (пункт 4).
Задовольняючи позов в частині визнання неправомірним та скасування пункту 2 вимоги відповідача від 08 вересня 2011 року щодо неотримання доходу державним закладом «Дорожня клінічна лікарня ст.Дніпропетровськ» ДП «Придніпровська залізниця» в сумі 1290601,35 грн. за медичні огляди в період 2008 року - перше півріччя 2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що ціна в договорі від 31 січня 2006 року на обов'язковий медичний огляд працівників залізниці, не встановлена державою, визначена за згодою сторін, а отже підлягає зміні у випадках, що передбачені договором, або самостійно суб'єктами господарювання за згодою сторін.
Приймаючи рішення про задоволення позову в частині визнання неправомірним та скасування пункту 3 вимоги відповідача від 08 вересня 2011 року щодо перерахування в бюджет суми 107923,38 грн. заробітної плати працівників відділення профілактики поліклінічного відділення лікарні за період 01 січня по 31 жовтня 2008 року, суд зазначив, що відділення профілактики виведене зі штатного розкладу загального фонду у штатний розклад спеціального фонду, працівники відділення профілактики з 03 листопада 2008 року переведені на спеціальний рахунок, а тому виплата заробітної плати із спецрахунку працівникам профілактичного відділення відбувалася на законних підставах з моменту видання наказу про їх переведення і фінансування із спеціального рахунку.
Задовольняючи позов в частині визнання неправомірним та скасування пункту 4 вимоги відповідача від 08 вересня 2011 року щодо відшкодування витрат коштів загального фонду бюджету на суму 567312,65 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з Дніпропетровським метрополітеном, суд першої інстанції виходив з того, що медичний персонал фельдшерських здоровпунктів рахується у складі поліклінічного відділення лікарні і на нього розповсюджуються штатні нормативи, передбачені нормами розділу VI «Штатні нормативи медичного персоналу фельдшерських здоровпунктів у складі поліклінік і амбулаторій системи Укрзалізниці», затвердженого наказом №33 від 23 лютого 2000 року, тому оплата їх праці здійснюється на законних підставах, із бюджету позивача.
Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 2939-XII) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до підпункту 3.1.12 пункту 3.1 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 січня 2001 року № 111 (чинного на час виникнення спірних відносин), управління, відповідно до покладених на нього завдань, а також через підпорядковані йому контрольно-ревізійні підрозділи, має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, яка розглядається, контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області винесено вимогу від 08 вересня 2011 року за № 04-06-05-15/9694 «Про усунення порушень». При цьому оскаржувані пункти вимоги вказують, зокрема, на виявлені збитки та їх розмір.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, у задоволенні позову відмовити із зазначених вище підстав.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14, від 15 квітня 2014 року у справі № 21-63а14, від 07 жовтня 2014 року № 21-368а14, від 27 січня 2015 року № 21-436а14.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.
Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову державного закладу «Дорожня клінічна лікарня ст.Дніпропетровськ» державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними відмовити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244-2 КАС України.
Судді: