ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" серпня 2016 р. м. Київ К/800/2791/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Донця О.Є.,
Єрьоміна А.В.,
розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року у справі за позовом Управління капітального будівництва виконавчого комітету Полтавської міської ради до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, третя особа - публічне акціонерне товариство "Полтава-банк", про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги,
ВСТАНОВИЛА:
Управління капітального будівництва виконавчого комітету Полтавської міської ради звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративного позовом до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати пунктів 2, 3, 4 вимоги від 04.09.2014 року №16-06-3-14/7366.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 04.09.2014 року № 16-06-3-14/7366 "Про усунення виявлених порушень" в частині зобов'язання управління капітального будівництва виконавчого комітету Полтавської міської ради стягнути з винних осіб, вказаних в акті ревізії, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України. Визнано протиправним та скасовано пункт 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 04.09.2014 року № 16-06-3-14/7366 "Про усунення виявлених порушень" в частині зобов'язання управління капітального будівництва виконавчого комітету Полтавської міської ради стягнути зайво оплачені з бюджету грошові кошти та забезпечити їх повернення до бюджету міста Полтави. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у частині задоволення позову, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцем ДФІ, відповідно до пункту 1.4.3 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Полтавській області на II квартал 2014 року на підставі направлення на проведення ревізії від 24.04.2014 року №586, виданого начальником ДФІ, проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Управління за період з 01.01.2012 року по 31.03.2014 року.
Результати ревізії оформлено актом від 30.07.2014 року № 06-21/108.
З огляду на виявлені порушення, ДФІ начальнику Управління ОСОБА_3 надіслано вимогу від 04.09.2014 року № 16-06-3-14/7366 "Про усунення виявлених порушень", якою, окрім іншого, зобов'язано позивача:
- відшкодувати на користь Управління збитки в розмірі 15277 грн. 46 коп., що виникли внаслідок нарахування заробітної плати спеціалісту по супроводженню програмного забезпечення ОСОБА_4 за фактично невідпрацьований час в період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, в тому числі: посадових окладів - 65,10 грн., премії - 3651,45 грн., відпускних - 1031,21 грн. та премії - 10529,70 грн., нарахованої у січні 2014 року за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року у відповідності до наказу по установі від 28.01.2014 року № 2. В іншому випадку стягнути з осіб, вказаних в акті ревізії, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України /пункт 2/;
- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в розмірі 5545 грн. 72 коп., у тому числі шляхом зарахування зайво сплачених сум єдиного соціального внеску в рахунок майбутніх платежів /пункт 3/;
- відобразити по обліку Управління дебіторську заборгованість перед ПАТ "Полтава-банк" (Фонду фінансування будівництва ПАТ "Полтава-банк") в розмірі 92748 грн. 24 коп. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал СМ" (Пайовий венчурний інвестиційний фонд "Житло Інвест") в розмірі 18650 грн. 52 коп., що виникло внаслідок зайвого використання коштів Полтавського міського бюджету на забезпечення житлом громадян, які перебували на квартирному обліку при виконавчому комітеті Полтавської міської ради та придбали квартири у житлових будинках по вул. Курчатова, 3а та вул. Шевченка, 75 через Управління, площа яких більше розміру нормативної площі, а саме: по вул. Курчатова, 3а: ОСОБА_5 - 12022 грн. 92 коп.; ОСОБА_6 - 11626 грн. 56 коп.; ОСОБА_7 - 11362 грн. 32 коп.; ОСОБА_8 - 11098 грн. 08 коп.; ОСОБА_9 - 11890 грн. 80 коп.; ОСОБА_10 - 11494 грн. 44 коп.; ОСОБА_11 - 11758 грн. 68 коп.; ОСОБА_12 - 11494 грн. 44 коп.; по вул. Шевченка, 75: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - 9473 грн. 28 коп.; ОСОБА_15 - 9177 грн. 24 коп. Стягнути на користь Управління зайво оплачені з бюджету грошові кошти з вищезазначених юридичних осіб у вищевказаних розмірах та забезпечити їх повернення до бюджету міста Полтави (пункт 4).
Не погоджуючись з наведеними положеннями вимоги ДФІ від 04.09.2014 року № 16-06-3-14/7366 "Про усунення виявлених порушень", позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, у пунктах 2 та 4 якої зазначено про необхідність вчинити дії щодо відшкодування збитків.
Зважаючи на те, що вказані збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10.02.2015 року 21-632а14.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про скасування пунктів 2, 4 вимоги від 04.09.2014 року №16-06-3-14/7366.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.
Керуючись ст. 220, 222, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області задовольнити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року у цій справі скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові відмовити повністю.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: