ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2015 р. м. Київ К/800/58660/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014

та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2014

у справі № 818/1288/14

за позовом ОСОБА_2

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0006951702 від 26.11.2013.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014, в задоволенні адміністративного позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.08.2013 між ОСОБА_2 та Шосткинською міською радою укладено договір оренди землі, відповідно до якого вона отримала в користування на 10 років ділянку площею 0,7215 га для комерційного використання (обслуговування адміністративного корпусу, гаражу та складу) по АДРЕСА_1. Орендна плата згідно договору становить 3% нормативної грошової оцінки в розмірі 46 409,05 грн. на рік.

04.09.2013 виконавчим комітетом Шосткинської міської ради повідомлено Шосткинську ОДПІ про укладення позивачем договору оренди земельної ділянки, а також про розмір орендної плати, що підлягає сплаті.

21.09.2013 позивачем укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 об'єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення), що розташовані в АДРЕСА_1.

Довіреною особою позивача 11.10.2013 подано до Шосткинської міської ради заяву про припинення договору оренди земельної ділянки, листом від 21.10.2013 Шосткинська міська рада повідомила, що питання припинення дії договору буде розглянуто на черговій сесії ради. Рішенням Шосткинської міської ради від 20.11.2013 договір оренди земельної ділянки, укладений з ОСОБА_2 визнано припиненим.

26.11.2013 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0006951702 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 16 656,40 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Питання набуття права власності на нерухоме майно регулюється цивільним законодавством.

Згідно положень ст. ст. 719 та 722 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно за договором дарування виникає у набувача з моменту нотаріального посвідчення цього договору та отримання дарунка.

Крім того, питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Ці норми чітко встановлюють, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

А відтак обов'язок сплачувати земельний податок виникає у особи з дня фактичного правомірного користування земельною ділянкою, оскільки закон не передбачає звільнення від сплати цього податку землекористувачів у разі відсутності документів, що підтверджують право користування. Тобто платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності, правом користування), у зв'язку з чим обов'язок особи сплачувати земельний податок виникає з моменту виникнення відповідного права на землю та, відповідно, припиняється з дня фактичного припинення такого права.

Наведене у контексті розглядуваних правовідносин означає, що з моменту здійснення дарування об'єкта нерухомого майна (нежитлових приміщень) обов'язок позивача зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, припинився у зв'язку з фактичним припиненням речового права на спірну ділянку.

При протилежному підході, обраному податковою інспекцією, щодо покладення обов'язку зі сплати земельного податку на особу, яка не використовувала земельну ділянку у спірному періоді та не мала юридичної можливості одержувати дохід від її використання, порушується принцип економічної обґрунтованості стягнення земельного податку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку, яку позивач фактично не використовував.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки, судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, що відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 скасувати.

Прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0006951702 від 26.11.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 2 091,80 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний