ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2015 р. м. Київ К/800/63206/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкрон»

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2014

у справі № 802/2517/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкрон»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінкрон» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 26.06.2014 № 0016321501.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Вінкрон» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014 року, складено акт № 1532/1501/32055032 від 11.06.2014, в якому зафіксовані порушення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, що відобразилось в завищенні залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) на суму 742 853 грн.

26.06.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0016321501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 742 853 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, мотивував своє рішення тим, що право на зарахування від'ємного значення суми податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку у наступних податкових періодах обмежується 1095 днями, обрахованими з наступного дня за днем отримання права на відшкодування сум податку на додану вартість.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до пп. 6) п. 4 р. 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 13.11.2013 № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за № 2094/24626 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Згідно з п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, застосування приписів зазначеної норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Проте, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не вказує на прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відповідачем при проведенні перевірки правомірно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим, зменшення від'ємного значення сум податку на додану вартість позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням є помилковим.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки, судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, що відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкрон» задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2014 скасувати.

Прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 26.06.2014 № 0016321501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкрон» судові витрати в розмірі 4 141,21 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний