ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2015 року м. Київ справа № 800/264/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Смоковича М. І.,
суддів: Гончар Л. Я., Донця О. Є., Стрелець Т. Г., Чумаченко Т. А.,
при секретарі судового засідання: Корінець Ю. О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача: Гуцала Д. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання протиправними дій та бездіяльності,
в с т а н о в и в:
У липні 2015 року ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції адміністративний позов про визнання протиправними дій Президента України щодо ухилення від розгляду звернень, надання неповних відповідей та визнання протиправною бездіяльності у сфері пенсійного забезпечення громадян України похилого віку.
З позовної заяви слідує, що позивач двічі звертався до відповідача з листами, в яких просив надати пояснення щодо малого розміру пенсії та привести розмір пенсії у відповідність з вимогами статті 48 Конституції України з метою забезпечення гідного життя громадян пенсійного віку.
Позивач зазначає, що Президент України безпосередньо не розглянув звернення та не надав відповіді. Звернення були направлені Адміністрацією Президента України до Міністерства соціальної політики України за належністю.
На думку позивача, Президент України повинен був особисто розглянути його звернення та надати відповідь. Також Президент України зобов'язаний вжити заходи на достатній життєвий рівень, достатнє харчування, одяг, житло для громадян України.
Просив задовольнити позов.
У судовому засіданні позивач підтримав позов.
Представник відповідача позов не визнав.
На обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що є пенсіонером і отримує невеликий розмір пенсійної виплати, якої не вистачає для достатнього життєвого рівня. Тому звертався до Президента України з листами, в яких просив привести розмір пенсії до рівня гідного життя громадян України. На перший лист отримав відповідь про передачу його за належністю до Міністерства соціальної політики України. Такою відповіддю він незадоволений, хотів її отримати від Президента України. Тому звернувся з повторною заявою, на яку отримав відповідь про те, що пенсійне забезпечення знаходиться у сфері повноважень Міністерства соціальної політики України, яке й відповідальне за підготовку та подання Президентові України відповідних законопроектів про підвищення пенсії. Вважає, що Президент України усунувся від виконання своїх обов'язків, просить задовольнити позов.
Представник відповідача суду пояснив, що звернення позивача розглянуті у порядку, встановленому законодавством, з наданням відповідних відповідей.
В задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що 14 травня 2015 року позивач направив до Президента України звернення, у якому просив надати пояснення щодо недостатнього розміру державної пенсії та просив привести цей розмір відповідно до вимог, передбачених статтею 48 Конституції України.
Адміністрацією Президента України супровідним листом від 28 травня 2015 № 22/022324-10 згідно частини третьої статті 7 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) звернення ОСОБА_1 скеровано до Міністерства соціальної політики України за належністю.
Не погоджуючись з такими діями, ОСОБА_1 повторно звернувся до Президента України з подібним листом.
Адміністрацією Президента України супровідним листом від 26 червня 2015 року № 22/026777-10 звернення ОСОБА_1 знову скеровано до Міністерства соціальної політики України за належністю.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами в зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Відповідно до статті 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Статтею 106 Конституції України визначені повноваження Президента України. При цьому Конституцією України не передбачено обов'язку Президента України особисто надавати відповіді на звернення громадян, що йому адресовані.
В рішеннях Конституційного Суду України від 10.04.2003 №7-рп/2003, від 07.04.2004 №9-рп/2004, від 16.05.2007 №1-рп/2007, від 02.10.2008 №19-рп/2008, від 08.10.2008 №21-рп/2008 зазначається про те, що законодавчі акти не можуть покласти додаткові права чи обов'язки на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України.
Для забезпечення виконання Президентом України наданих йому повноважень, гарантування конституційного порядку та дотримання прав і свобод людини і громадянина створюються допоміжні органи і служби.
Згідно з пунктом 28 частини першої статті 106 Конституції України Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
Відповідно до пункту 1 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 02 квітня 2010 року № 504/2010 (далі - Положення), Адміністрація Президента України (далі - Адміністрація) є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України.
Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.
За правилами, що передбачені у підпункту 20 пункту 4 Положення Адміністрація відповідно до покладених на неї завдань: організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (у тому числі політичних партій, професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем.
Статтею 48 Конституції України передбачено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і свої сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Міністерство соціальної політики України відповідно до покладених на нього завдань розробляє та подає в установленому порядку на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України; розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та подає їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України (а. с.11).
Отже, з огляду на викладене, Міністерство соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту.
З урахуванням таких обставин, Судом не встановлено, що відповідач вчинив бездіяльність у сфері пенсійного забезпечення громадян України.
Також, за такого правого врегулювання та обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час розгляду звернень позивача діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом № 393/96-ВР.
Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 159, 160-163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання протиправними дій та бездіяльності - відмовити.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною 7 статті 1711 КАС України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 КАС України.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Л. Я. Гончар
О. Є. Донець
Т. Г. Стрелець
Т. А. Чумаченко